Народжений 25 лютого 1989 року у Вінниці, Власюк уже в шкільні роки демонстрував аналітичний склад розуму: навчався у спеціалізованих класах з математики та фізики, брав участь в олімпіадах. Цей фундамент логіки та точності пізніше став у пригоді, коли довелося оперувати складними економічними та юридичними конструкціями санкцій. Після закінчення юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка у 2012 році (магістр права) він здобув ще один магістерський ступінь у Queen Mary University of London. Там він спеціалізувався на міжнародному інвестиційному арбітражі, корпоративних фінансах та енергетичних угодах — знання, які виявилися напрочуд релевантними для роботи з енергетичними санкціями та блокуванням воєнних прибутків Росії.
Ранній досвід адвокатської практики (свідоцтво адвоката з 2012 року, співзасновник фірми «єПраво») швидко переріс у державну службу. У 2015–2016 роках Власюк долучився до реформи Національної поліції: викладав кримінальне право патрульним, обіймав посади заступника начальника Департаменту патрульної поліції, начальника апарату Голови Нацполіції. У молодому віці він уже керував структурними підрозділами, де формував нову культуру правоохоронної системи після Майдану. Цей період дав йому не лише управлінський досвід, а й розуміння, як закони працюють на практиці — від патрульного до високопоставленого чиновника.
З 2017 по 2019 рік Власюк очолював Директорат з прав людини, доступу до правосуддя та правової обізнаності Міністерства юстиції. Він також керував антирейдерською колегією та пізніше — Департаментом державної реєстрації та нотаріату. У ці роки він активно займався просвітницькими проєктами («Я маю право!») і співзаснував низку громадських організацій: LEAD office, «Офіс професійної підтримки відновлення», «Юристи за екологію», ініціативу «СтопБулінг». Цей пласт діяльності показує людину, яка бачить державу не лише як апарат примусу, а як інструмент захисту прав і розвитку суспільства.
У 2020 році Власюк став позаштатним радником Офісу Президента, а з березня 2022-го — повноцінно занурився у санкційну роботу. Саме тоді він став секретарем Міжнародної робочої групи з санкцій проти Росії (група Єрмака-Макфола). Група швидко перетворилася на одну з ключових платформ координації між Україною, США, ЄС та іншими партнерами. У серпні 2024 року Президент Володимир Зеленський офіційно призначив Власюка радником та уповноваженим з питань санкційної політики. Це визнання його expertise у момент, коли санкції вже не були «додатком» до військової допомоги, а окремим стратегічним фронтом.
Санкційна політика — це не просто список заборон. Це постійна робота з ідентифікації цілей: компаній, які постачають компоненти для дронів і ракет, танкерів, що возять нафту в обхід цінового обмеження, банківських схем та крипто-платежів. Власюк та його команда пропонують партнерам конкретні пакети, моніторять обхідні шляхи, координують дії з Task Force UA (група з пошуку та арешту російських активів). Україна часто виступає ініціатором: за словами Власюка, українські пропозиції потрапляють до 43–50 % санкційних пакетів партнерів, а сама Україна за 2025 рік видала 62 укази — більше, ніж будь-яка інша держава.
Глибше розуміння ролі Власюка відкривається через призму реальних механізмів. Санкції працюють у кількох площинах: прямі обмеження (заморожування активів, заборона експорту/імпорту), вторинні санкції (проти тих, хто допомагає Росії обходити обмеження), та «кінетичний» компонент — поєднання економічного тиску з ударами по інфраструктурі. Тіньовий флот Росії — один із найяскравіших прикладів. Це не просто старі танкери під прапорами Ліберії чи Панами. Це ціла інфраструктура: страхові компанії, крюїнгові агентства, оператори, які змінюють власників і маршрути. За оцінками Власюка, у 2026 році флот налічує від 800 до 1200 суден, з яких понад 400 здійснили три і більше рейсів з російських портів. Санкції проти цієї інфраструктури, запроваджені у 2025 році, вже дають багатомільярдний ефект щомісяця.
Аналіз трендів: пріоритети санкційної політики на 2026 рік
Пріоритети 2026 року
- Інфраструктура тіньового флоту — не лише танкери, а й страховики, крюїнгові компанії та оператори. Це тема №1, бо саме через неї Росія отримує найбільшу частину воєнного бюджету.
- «Росатом» — остання велика енергетична залежність Європи від Росії. Блокування контрактів та технологій тут має стратегічне значення.
- Блокчейн-платежі та крипто-обхід — нові канали фінансування, які вимагають технологічного відстеження та міжнародної координації регуляторів.
- Повний торговельний розрив у чутливих секторах — від верстатів до компонентів для військової промисловості.
Ці напрями формуються на перетині економічного аналізу, юридичної точності та дипломатичної роботи з партнерами. Кожен новий пакет — це результат місяців аналітики та переговорів.
Ефективність санкцій Власюк оцінює у 6 балів з 10. Об’єктивні індикатори свідчать про структурні проблеми російської економіки: накопичення проблемної заборгованості в банках (щонайменше 15 % у більшості установ), уповільнення зростання військово-промислового комплексу до 4–5 %, падіння авіаційної галузі (за чотири роки побудовано лише 3,5 літаки), збитковість вугільної промисловості та загальне скорочення промислового виробництва на 10–15 % у 2025 році. Втрати Росії від санкцій на нафту та газ сягнули 150 мільярдів доларів. Офіційне зростання ВВП минулого року — близько 1 %, реальне — ближче до нуля. Кумулятивне відставання від сценарію «без війни» за чотири роки — близько 20 %.
Ці цифри — не абстракція. Вони означають, що російська економіка працює на межі, перекручена військовими видатками, страждає від дефіциту робочої сили та технологічного відставання. Санкції не зупинили війну миттєво, але вони системно виснажують ресурсну базу агресора. Час працює проти Росії: кожен місяць без суттєвого послаблення тиску — це додаткові мільярди втрат і глибші структурні деформації.
Для просунутих читачів важливо розуміти нюанси імплементації. Санкції проти тіньового флоту запізнилися на рік-два порівняно з моментом, коли танкери вже були в списках. Такі затримки коштують мільярдів. Водночас українська сторона демонструє лідерство: багато ідей, які спочатку здавалися радикальними (вторинні санкції, фокус на інфраструктурі обходу), згодом ставали частиною пакетів ЄС та США. Координація через групу Єрмака-Макфола дозволяє акумулювати експертизу з різних країн і пропонувати цілісні рішення.
Виклики залишаються суттєвими. Політичні цикли в країнах-партнерах (зміни адміністрацій, внутрішні veto), адаптивність російських схем (паралельний імпорт, нові маршрути, крипто), необхідність технологічного посилення моніторингу — усе це вимагає постійної роботи. Власюк неодноразово наголошував: мета санкцій — не «покарати», а позбавити Росію можливості вести війну. Це досягається не одним пакетом, а системним, тривалим тиском, який поєднує економічні, юридичні та, за потреби, кінетичні інструменти.
Кар’єра Власюка демонструє рідкісну комбінацію: глибоке знання українського права та реформ, міжнародну освіту в енергетиці та арбітражі, досвід державного управління в кризові періоди та здатність працювати на стику політики, економіки та дипломатії. У 2026 році, коли війна триває, а санкції залишаються одним із небагатьох інструментів довгострокового впливу без прямого військового втручання Заходу, роль таких фахівців лише зростає.
| Період | Посада / Діяльність | Ключовий внесок |
|---|---|---|
| 2012–2015 | Адвокат, керуючий партнер «єПраво» | Практика в корпоративному та інвестиційному праві |
| 2015–2016 | Національна поліція України (заступник начальника Департаменту патрульної поліції, начальник апарату) | Участь у реформі, навчання патрульних, управлінські посади |
| 2017–2019 | Міністерство юстиції (гендиректор Директорату з прав людини, антирейдерська колегія) | Захист прав людини, протидія рейдерству, просвітницькі проєкти |
| 2020–2022 | Позаштатний радник Офісу Президента, радник Мінагрополітики | Перехід до стратегічної роботи на Банковій |
| З квітня 2022 | Секретар Міжнародної групи Єрмака-Макфола з санкцій | Координація міжнародних санкцій проти Росії та Білорусі |
| З серпня 2024 | Уповноважений Президента з питань санкційної політики | Офіційне керівництво санкційним напрямком України |
Сьогодні Владислав Власюк продовжує роботу на перетині аналітики, дипломатії та юридичної стратегії. Його публічні оцінки — стримані, але чіткі: санкції вже створили глибокі структурні проблеми для російської економіки, однак для досягнення мети — позбавити агресора здатності воювати — потрібне подальше посилення тиску, особливо в напрямі тіньового флоту, «Росатому» та нових схем обходу. Це не риторика, а щоденна робота команди, яка розуміє: економічний фронт не менш важливий за військовий.
