Жуляни — історична місцевість на південно-західній околиці Києва, що увійшла до складу міста лише 1988 року і тепер належить Солом’янському району. Тут панує особлива атмосфера приватної забудови, зелених вуличок і близькості до неба — адже саме в Жулянах розташований Міжнародний аеропорт «Київ» імені Ігоря Сікорського, відомий усім як аеропорт Жуляни. Цей куточок столиці поєднує давньоруські корені, дерев’яну архітектуру XIX століття та сучасні авіаційні традиції, роблячи його привабливим і для любителів історії, і для тих, хто шукає затишне місце для життя чи подорожей.
Згадки про Жуляни сягають XI століття, коли місцевість називали Желанью чи Желянью через струмок, що дарував подорожнім свіжу воду. Сьогодні тут панує спокій приватних будинків, а поруч гудуть літаки — або гуділи до 2022 року. Район між Теремками та Борщагівкою став символом стійкості Києва: він пережив Голодомор, війни, радянську добу і став частиною столиці, зберігаючи свій неповторний характер.
Давні корені: від літописної Желяні до села Софійського монастиря
Назва Жуляни (або Жиляни, Желяни, Желань) народилася ще в часи Київської Русі. Літописи фіксують місцевість біля струмка Желань уже в XI столітті. Деякі історики ототожнюють її з літописною Желянью, де 23 липня 1093 року князь Святополк Ізяславич зазнав поразки від половців. Ця битва залишила слід у народній пам’яті, а струмок став символом бажаного притулку для мандрівників — саме тому назва могла походити від слова «желанний».
Археологи знайшли тут кургани зі скіфськими похованнями V–IV століть до нашої ери та давньоруські могили. У 1840 році місцеві жителі натрапили на скарб із 20 срібних гривень X–XII століть — справжнє свідчення торговельних шляхів, що пролягали через ці землі. З кінця XVII століття Жуляни — село, що належало Софійському монастирю. Документи 1690 року вже називають його Желянами, а пізніше — Жулянами.
У XIX столітті село жило спокійним сільським життям: три вітряки, поля, хутори з колоритними назвами — Командирівщина, Козлівщина, Забара, Марченків. Під час Голодомору 1932–1933 років із 2540 жителів загинуло 330 — сумна сторінка, яку місцеві пам’ятають і сьогодні. Друга світова війна теж залишила шрами: 1941 року тут точилися запеклі бої, а ще 200 односельців не повернулися з фронтів.
Церква святого Димитрія Солунського — найстаріший дерев’яний храм Києва
Серцем старовинних Жулян стала церква великомученика Димитрія Солунського. Першу дерев’яну споруду звели ще 1715 року. 1847-го її розібрали, а натомість збудували нову, яка, на жаль, згоріла від блискавки 1859-го. Сучасний храм, що стоїть і досі, датується 1862 роком. Він вважається найстарішим дерев’яним храмом у Києві і має меморіальну дошку.
Церква — не просто архітектурна пам’ятка. Вона пережила всі бурі історії: радянські часи, війни, перебудову. Дерев’яні стіни, традиційний стиль, спокійний дзвін — усе це створює відчуття зв’язку поколінь. Сьогодні сюди приходять не лише місцеві, а й кияни, які шукають тиші серед мегаполісу. Поруч із храмом збереглися елементи старого села, що контрастують із сучасними новобудовами неподалік.
Аеропорт Жуляни: від військового поля до другого аеропорту столиці
Аеропорт став головною візитівкою Жулян. Його історія почалася ще 1914–1916 роками, коли тут облаштували військовий аеродром 3-го авіапарку. Цивільне життя стартувало 26 березня 1923 року, коли Раднарком УРСР створив акціонерне товариство «Укрповітрошлях». Перший пробний рейс із Харкова прибув 25 травня 1924-го на літаку «Дорньє Комета» — політ тривав понад три години.
Після Другої світової війни аеропорт відбудували. 1949 року за проєктом архітектора Віктора Єлізарова (одного з авторів відновленого Хрещатика) з’явився новий комплекс. У 1950–1960-х Жуляни були головним аеропортом Києва. Пізніше, після відкриття Борисполя, стали другим — популярним серед лоукостерів. Злітно-посадкова смуга сягає 2310 метрів, територія — 265 гектарів. До 2022 року пасажиропотік перевищував два мільйони людей на рік.
24 лютого 2022 року роботу аеропорту зупинили через повномасштабне вторгнення. Уламки ракет і дронів падали на злітну смугу та навколишні будинки. Проте інфраструктура збереглася, а колектив оператора ТОВ «Мастер-Авіа» готовий відновити польоти за лічені тижні після відкриття неба. Станом на 2026 рік аеропорт тимчасово не приймає цивільні рейси, але робочі групи в уряді вже напрацьовують поетапне відновлення, починаючи саме з Жулян завдяки їхній близькості до центру та готовності.
Сучасне життя району: приватний затишок і нові горизонти
Після 1988 року, коли Жуляни офіційно стали частиною Києва, район перетворився. Приватні будинки з садами, тихі вулички, близькість до Кільцевої дороги та залізниці Київ–Фастів роблять його привабливим для сімей. Тут немає висоток у класичному розумінні, але з’явилися сучасні житлові комплекси поруч — люди цінують поєднання природи й міської інфраструктури.
Транспорт зручний: автобуси, маршрутки до метро «Теремки» чи «Іподром». Поруч станція Київ-Волинський. Район активно розвивається — нові дороги, освітлення, парковки. Багато киян обирають Жуляни для життя саме через атмосферу: тут відчувається подих історії, але без метушні центру. Діти граються у дворах, а над головами іноді пролітають літаки — нагадування про те, що небо завжди близько.
Жуляни під час війни та перспективи відновлення
Війна 2022 року сильно вдарила по району. Російська ракета пошкодила житловий будинок неподалік аеропорту. Злітна смуга постраждала від уламків дронів. Але люди не зламалися: місцеві підтримували ЗСУ, зберігали спокій і мріяли про повернення авіації. Сьогодні Жуляни — символ надії. Плани на 2025–2026 роки передбачають поступове відновлення рейсів саме звідси, бо аеропорт має всі переваги: близькість до міста, збережену інфраструктуру та досвідчений персонал.
Це не просто технічне питання. Відкриття Жулян означатиме нове дихання для всього району — більше туристів, інвестицій, робочих місць. Місцеві жителі вже обговорюють, як зміниться життя, коли літаки знову почнуть злітати щодня.
Цікаві факти про Жуляни
- Найстаріший дерев’яний храм столиці. Церква Димитрія Солунського 1862 року — унікальна споруда, яку кияни називають «живим свідком історії». Вона пережила блискавки, війни та навіть радянські заборони.
- Можлива літописна Желянь. Деякі вчені впевнені, що саме тут 1093 року відбулася відома битва з половцями. Струмок Желань досі нагадує про ті часи.
- Скарб срібних гривень. 1840 рік подарував археологам 20 монет X–XII століть — доказ, що Жуляни були важливим пунктом на торговельних шляхах Київської Русі.
- Авіаційний музей просто неба. На території аеропорту розташований найбільший в Україні музей авіації з десятками літаків і гелікоптерів під відкритим небом. Ідеальне місце для сімейного відпочинку.
- Перетворення села на район. До 1988 року Жуляни були селом Києво-Святошинського району. За 35 років вони стали повноцінною частиною Києва, зберігши приватну забудову.
Ці факти роблять Жуляни особливими. Кожен камінь, кожен зліт літака тут несе в собі історію, яка заслуговує на увагу.
Як дістатися і що подивитися: практичні поради для гостей і жителів
Навіть якщо аеропорт зараз не працює на повну, Жуляни варті відвідин. З центру Києва — маршруткою чи автобусом від станцій метро. Автомобілістам зручно їхати Кільцевою. Поруч є кафе, магазини, зелені зони. Обов’язково загляньте до церкви Димитрія Солунського, прогуляйтеся старими вуличками, відвідайте авіаційний музей. Для тих, хто планує жити тут, — зверніть увагу на спокій, екологію і перспективу відновлення аеропорту, що підвищить вартість нерухомості.
Жуляни — це місце, де минуле шепоче крізь дерева, а майбутнє вже розправляє крила. Тут кожна прогулянка дарує відчуття справжнього Києва — живого, стійкого, вічного. Район продовжує розвиватися, і кожен, хто зазирне сюди, відчує цю особливу енергію.
Залишити відповідь