Народився Вадим Вадимович Лисиця 2 серпня 1975 року в Запоріжжі в родині інтелігентів. Батько — кандидат наук, професор, мати — науковий співробітник. У десятирічному віці випадково почув джазові записи на рідкісній апаратурі — і це назавжди змінило траєкторію. Хлопець не просто слухав — він хотів розуміти, як народжується звук. У старших класах самостійно спаяв перший підсилювач. Інженерна освіта в Запорізькій інженерній академії (закінчив 1997-го за спеціальністю інженер електронної техніки) дала йому фундамент: розуміння акустики, частотного діапазону, роботи обладнання на рівні, якого часто бракує продюсерам без технічної бази.
У середині 90-х Вадим працював у запорізьких клубах «Максимум», «Революція», «Гармата». Там він не просто «крутив музику» — він навчався читати зал, миттєво коригувати частоти під натовп, відчувати, коли бас має вдарити в груди, а коли потрібно дати голосу простір. Паралельно вів передачі та був технічним директором на радіо «Сага». Потім — посада звукорежисера в Палаці культури «Дніпроспецсталь». Саме там, у клубі «Юність», він познайомився з Оленою Кучер — майбутньою Alyosha. Тоді ще ніхто не знав, що ця зустріч стане однією з найгучніших історій українського шоу-бізнесу.
Переїзд до Києва став логічним продовженням. Вадим працював концертним директором гурту «Гавана», продюсував Альону Петрову. Разом з Юрієм Шолохом та Оленою Кучер відкрив першу студію. Там і народився проєкт «Потап і Настя». Вадим став саундпродюсером практично всіх їхніх треків і допоміг сформувати той фірмовий звук — яскравий, танцювальний, з живим відчуттям, попри електронну основу. Дует швидко став одним із найуспішніших в Україні та за її межами. Паралельно він продюсував проєкти Потапа: XS, NewZcooL, Queen$, ВуЗВ.
2009 року Вадим офіційно став продюсером Alyosha. Під його керівництвом співачка перемогла в національному відборі на Євробачення-2010 з піснею «Sweet People» і представила Україну в Дюссельдорфі 2011-го. Хіти того періоду отримали «Золотий грамофон», YUNA, «Пісня року», M1 Music Awards. Співпраця тривала до 2018 року. У 2010-му разом з MOZGI Entertainment він створив студію MOZGI FOXX (пізніше — FOXXSTUDIOS). Саме тут записувалися майже всі пісні «Время и Стекло» — гурту, який встановив рекорди за кількістю нагород. «Забери» (2014) стала «Піснею року», «Ім’я 505» (2015) набрала понад 228 мільйонів переглядів на YouTube, «Дим» (2019) знову отримала «Хіт року».
Альбом LOBODA «H2Lo» (2017), де Вадим працював саундпродюсером, посів перші місця в iTunes у семи країнах одночасно. Він же відповідав за звук сольної кар’єри Насті Каменських (NK) — треки «Тримай» та «Обіцяю» принесли нові нагороди. Серед інших артистів, з якими співпрацював Лисиця: Ірина Білик, Ані Лорак, Андрій Данилко, Віталій Козловський, Влад Дарвін, Олександр Рибак, Злата Огнєвіч, Ольга Горбачова, Мішель Андраде, ALEKSEEV, Оля Полякова.
2018–2019 роки — робота музичним продюсером шоу «Х-фактор» (сезони 9 та 10). Це зовсім інший рівень відповідальності: кастинг, вибір матеріалу, репетиції, прямі ефіри, де помилка чутна всім. Вадим неодноразово наголошував, що телевізійні проєкти вимагають особливої швидкості мислення та вміння зберігати якість звуку в умовах жорсткого таймінгу.
Його інженерна освіта та клубне минуле дали унікальну комбінацію: він однаково вільно почувається і з аналоговим обладнанням, і з цифровими плагінами, і з живими музикантами. Джазова любов до живого звуку відчутна навіть у найсучасніших поп-треках — там, де потрібно, з’являється «дихання» інструментів, а не лише ідеально вирівняні сітки. Вадим неодноразово говорив, що успішна музика — це та, яка викликає емоції. Все інше — технології на службі почуттів.
У 2017 році Вадим одружився з Іриною Лисицею. У них спільна донька. З першого шлюбу в нього двоє дітей. 2025 року в інтерв’ю Славі Дьоміну він відкрито розповів про минулі стосунки з Оленою Тополею (Alyosha), які відбувалися під час його першого шлюбу, про вибір на користь сім’ї та про хворобу Альцгеймера в батьків. Ці розмови показали не тільки публічну фігуру, а й людину, яка вміє дивитися на своє життя чесно.
Цікаві факти про Вадима Лисицю
- У 10 класі самостійно зібрав перший підсилювач — техніка з того часу залишилася його «другою мовою».
- «Ім’я 505» «Время и Стекло» — понад 228 мільйонів переглядів на YouTube. Це один із найдовговічніших українських поп-треків в історії платформи.
- Альбом LOBODA «H2Lo» під його саундпродакшном очолив чарти iTunes одночасно в Україні, Литві, Латвії, Естонії, Росії, Білорусі та Казахстані.
- Вадим тричі отримував звання «Саундпродюсер року» на M1 Music Awards (2017–2019).
- Він проводить майстер-класи та консультації, бо вважає: університетська освіта дає базу, але реальна робота в студії вимагає зовсім інших навичок.
- У 2025–2026 роках активно підтримує українську музику, відмовляється від проєктів російською мовою та допомагає волонтерським ініціативам (зокрема, закупівля дронів).
Сьогодні Вадим Лисиця — співвласник та ключова фігура студії FOXXSTUDIOS і лейблу FoxLab. Він продовжує записувати нових артистів, випускати треки (серед свіжих — «Прикуті», «За партою»), консультувати молодих продюсерів. У грудні 2025-го в інтерв’ю OBOZ.UA він говорив про зміни в індустрії після повномасштабного вторгнення, про зустріч з Олегом Винником у перші дні війни, про борг, який колись пробачив Олені Тополі, та про те, чому українськомовні треки раніше часто залишалися поза ефірами.
Його позиція чітка: українська музика має звучати українською і не підживлювати ринок, який працює проти нас. При цьому він не стає в позу — просто робить вибір і продовжує працювати.
Те, що робить Вадим Лисиця, важко виміряти лише кількістю нагород чи мільйонів прослуховувань. Він створив цілу плеяду звучань, які досі визначають, як звучить сучасна українська поп-музика. Інженер, який полюбив джаз у десять років, клубний звукорежисер, який навчився чути натовп, продюсер, який вміє сказати «ні» навіть зіркам, і чоловік, який публічно вміє говорити про складні речі, — все це одна людина.
Його студія досі працює. Нові треки продовжують з’являтися. А головне — залишається відчуття, що попереду ще багато музики, яку ми почуємо саме завдяки його рукам і вухам.
