Найчастіше одна група шахедів налічує від 20 до 40 ударних безпілотників. Ця цифра стала своєрідним стандартом російських атак у 2025–2026 роках. Невеликі формування по 5–10 апаратів використовують для розвідки маршрутів або перевірки роботи української ППО, а великі ударні хвилі можуть перевищувати 50 одиниць. Офіційного чіткого критерію не існує — група визначається спільним маршрутом, часом запуску з одного району та єдиним тактичним завданням.
Коли Повітряні сили України повідомляють про «рух групи шахедів», ідеться не про одиночний дрон, а про скоординовану формацію. Такі групи летять компактно, часто на різних висотах і з невеликими інтервалами, щоб максимально насичити радіолокаційне поле і змусити мобільні вогневі розрахунки розподіляти увагу між кількома напрямками одночасно.
Саме ця тактика роїння перетворила відносно недорогі дрони-камікадзе типу Shahed-136 (або російські Герань-2) на інструмент постійного тиску. Один апарат сам по собі має обмежену точність і вразливий до засобів ураження. Коли ж їх запускають десятками, навіть висока ефективність української ППО (часто понад 80–90 %) дозволяє окремим одиницям прориватися до цілей.
Що саме розуміють під «групою» у зведеннях
Повітряні сили фіксують групи за кількома ознаками: спільний коридор польоту, приблизно однаковий час появи на радарах і запуск з одного операційного району. Дрони можуть стартувати з Приморсько-Ахтарська, Курщини, Брянщини, Орловщини, Міллерово чи окупованого Криму. Одна нічна атака майже ніколи не складається з однієї гігантської формації. Замість цього росіяни формують 3–6 окремих груп, які заходять з різних азимутів з інтервалом 15–40 хвилин.
Такий підхід створює ефект «хвиль». Перша група змушує увімкнути радари й витратити частину боєприпасів. Друга і третя користуються вже розкритими позиціями або вікнами в обороні. У 2026 році ця схема стала ще більш відпрацьованою: дрони-обманки (типу Гербера, Пародія, Італмас) часто летять упереміш із бойовими апаратами, додатково ускладнюючи ідентифікацію.
Важливо розуміти різницю між поняттями. «Група» — це тактична одиниця в межах однієї хвилі. «Хвиля» або «масований удар» може включати кілька груп і сумарно сягати 400–700 безпілотників різних типів за ніч. У пікові моменти травня 2026 року загальна кількість запусків сягала понад 260 апаратів на добу в середньому, а окремі комбіновані удари перевищували 600–650 одиниць.
Як змінювався розмір груп протягом війни
На початку застосування шахедів восени 2022 року групи були скромними — переважно 2–10 апаратів. Росія тільки освоювала тактику і мала обмежені запаси іранських машин. У 2023–2024 роках середній розмір виріс до 10–30. Справжній стрибок відбувся у 2025–2026, коли вітчизняне виробництво в особливій економічній зоні «Алабуга» вийшло на промислові обсяги.
| Період | Типовий розмір групи | Великі хвилі за ніч | Середня добова кількість запусків |
|---|---|---|---|
| 2022–2023 | 2–10 | до 30–50 | десятки |
| 2024–2025 | 10–30 | 100–300+ | 100–180 |
| 2026 (січень–червень) | 20–40 (до 50+) | 400–700+ | 140–260 |
Дані узагальнено на основі зведень Повітряних сил ЗСУ та аналітичних звітів Інституту науки та міжнародної безпеки. У травні 2026 року середньодобовий показник сягав 263 апарати різних типів, з яких близько 167 були ударними Герань/Шахед. У червні темп дещо знизився до 192, що експерти пов’язують із паузами для накопичення запасів і можливими обмеженнями в постачанні компонентів.
Чому саме групи, а не одиночні запуски
Логіка проста й цинічна. Один шахед коштує значно дешевше за ракету-перехоплювач. Коли їх запускають групою, українська ППО змушена витрачати дорогі ракети, снаряди мобільних груп і час операторів. Навіть якщо 85–90 % апаратів збивають, ті, що прориваються, несуть бойову частину вагою 40–50 кг. Для енергетичної інфраструктури чи складів це вже серйозний удар.
Групи також дозволяють застосовувати тактику «зондування». Невелика формація з 5–10 дронів летить першою, провокує роботу радарів і мобільних вогневих засобів. Наступні, уже більші групи, користуються отриманою інформацією про «вікна» в обороні. У 2026 році до цього додалися дрони з покращеною стійкістю до РЕБ, антенами CRPA, елементами штучного інтелекту для обходу перешкод і навіть реактивні модифікації, які летять швидше й вище.
Окремий елемент — дрони-обманки. У багатьох атаках їхня частка сягає 30–50 %. Вони не несуть вибухівки, але на радарах виглядають майже ідентично. Це змушує витрачати ресурси на хибні цілі і створює додаткове навантаження на операторів. Результат — підвищена ймовірність прориву справжніх ударних апаратів.
Виробничі можливості та логістика запусків
Російське виробництво в «Алабузі» станом на 2025–2026 роки оцінюють у 80–120 ударних дронів на добу плюс значна кількість обманок. Загальний місячний обсяг запущених апаратів різних типів у пікові місяці 2026 року перевищував 6–8 тисяч. Це дозволяє накопичувати запаси і періодично проводити масовані удари з інтервалом у кілька днів або тижнів.
Запуски здійснюють з кількох основних районів майже одночасно. Дрони летять на малій висоті, використовуючи рельєф, лінії електропередач і річкові долини. Деякі апарати виконують роль «ведучих» — прокладають маршрут, а інші коригують курс уже в польоті. У 2026 році з’явилися і денні запуски менших груп, що тримають населення в постійній напрузі й ускладнюють роботу ремонтних бригад на енергооб’єктах.
Цікаві факти про групи шахедів
- У одній великій нічній атаці може одночасно перебувати в повітрі 3–6 окремих груп, які заходять з різних напрямків з різницею в 15–40 хвилин.
- Частка дронів-обманок у деяких хвилях 2026 року сягала майже половини всіх запущених апаратів.
- Навіть при високій ефективності ППО (понад 80–90 %) кілька прорваних шахедів здатні серйозно пошкодити трансформаторні підстанції або склади пального.
- Реактивні модифікації Герань-3 летять швидше за класичні поршневі версії, що зменшує час реакції мобільних груп.
- Найбільші зафіксовані добові показники 2026 року перевищували 600–650 апаратів у складі комбінованих ударів разом із ракетами.
Як українська оборона адаптувалася до групових атак
Мобільні вогневі групи, оснащені кулеметами, автоматичними гарматами, переносними зенітними комплексами і навіть дронами-перехоплювачами, стали ключовим елементом. Їхня кількість постійно зростає, а тактика відпрацьована до автоматизму. Радари раннього виявлення, системи РЕБ і розгалужена мережа спостереження дозволяють розпізнавати групи ще на підльоті.
Важливу роль відіграє розподіл цілей. Дорогі ракети ЗРК використовують переважно проти найбільш небезпечних апаратів або у критичних зонах. Менш важливі напрямки закривають мобільні розрахунки. Такий ешелонований підхід дозволяє зберігати високу частку збитих дронів навіть при атаках у кілька сотень одиниць.
Водночас постійний тиск виснажує. Кожна група — це не лише техніка, а й людський ресурс: оператори, водії, ремонтники, які працюють ночами тижнями поспіль. Тому нарощування виробництва українських засобів ураження і систем виявлення залишається стратегічним пріоритетом.
Практичні нюанси для цивільних під час повідомлень про групи
Коли чуєте про «групу шахедів» у вашому регіоні, варто розуміти: це не одиночний апарат. У повітрі можуть перебувати десятки машин, які змінюють маршрути. Сирена — сигнал негайно прямувати в укриття, а не чекати звуку двигуна. Шахеди летять відносно тихо на малій висоті, і звук з’являється вже коли апарат зовсім близько.
Після закінчення тривоги небезпека не зникає миттєво. Уламки збитих дронів і нерозірвані бойові частини можуть лежати на дахах, у дворах і на полях. Повідомляти про такі знахідки слід лише відповідним службам, не наближаючись самостійно.
Енергетична інфраструктура залишається головною ціллю більшості груп. Тому навіть після збиття більшості апаратів можливі локальні відключення. Запаси води, павербанки, альтернативне освітлення і чіткий план дій у родині — це вже не рекомендація, а базова необхідність 2026 року.
Тактика груп продовжує еволюціонувати. З’являються нові модифікації, змінюються маршрути, зростає частка обманок. Але розуміння реальної кількості дронів у одній формації допомагає адекватно оцінювати загрозу і не піддаватися паніці від кожного повідомлення. 20–40 апаратів у групі — це вже серйозний виклик, а кілька таких груп одночасно — повноцінна операція на виснаження. Саме тому інформація про розмір і характер цих формувань залишається однією з найважливіших для розуміння сучасної повітряної війни.
