Шахед-131 — це компактний барражируючий боєприпас іранського виробництва, який Росія почала масово застосовувати проти України з жовтня 2022 року під назвою «Герань-1». Його злітна маса становить 135 кілограмів, довжина — 2,6 метра, розмах дельтоподібних крил — 2,2 метра, а бойова частина важить 10–20 кілограмів (типово близько 15 кілограмів). Заявлена дальність польоту сягає 700–900 кілометрів залежно від навантаження та модифікації. Цей апарат став одним із символів асиметричної війни, де низька вартість одиниці поєднується з можливістю завдавати ударів на значну відстань без ризику для пілотів.
Його поява на фронті не була випадковістю. Іран розробляв подібні системи роками, а перший бойовий досвід Шахед-131 отримав ще у 2019 році під час атак хуситів на нафтові об’єкти Саудівської Аравії. Росія швидко оцінила потенціал дешевої платформи і почала отримувати готові дрони, а згодом — налагодила власне виробництво на майданчику в Алабуга. У 2025–2026 роках ці апарати продовжують доповнювати удари по енергетичній інфраструктурі та цивільних об’єктах, часто йдучи в перших хвилях атак, щоб виснажити українську протиповітряну оборону.
Походження та еволюція платформи
Іранська компанія HESA Shahed Aviation Industries створила Шахед-131 як меншу, більш компактну версію в сімействі односторонніх атакуючих БПЛА. Конструктори орієнтувалися на максимальну простоту виробництва та низьку собівартість. Корпус збирають із доступних композитних матеріалів, а силову установку — на базі комерційного роторно-поршневого двигуна. Такий підхід дозволив швидко масштабувати випуск навіть в умовах міжнародних санкцій.
Росія почала отримувати Шахед-131 паралельно з більшим Шахед-136. Спочатку це були готові іранські вироби, пізніше — компоненти та технології для локалізації. До 2025 року російські потужності в Алабуга вже випускали тисячі апаратів щомісяця. З’явилися модифікації: матове чорне фарбування для зменшення помітності вночі, стільникова структура всередині крил для зниження радіолокаційної помітності, а також китайські CRPA-антени, стійкіші до радіоелектронного подавлення.
Габаритні розміри та масові показники
Шахед-131 — справді компактний апарат. Його довжина всього 2,6 метра, а розмах крил — 2,2 метра. Злітна маса — 135 кілограмів. Для порівняння: більший Шахед-136 важить близько 200 кілограмів і має довжину 3,3–3,5 метра. Компактність 131-ї моделі дає певні переваги в логістиці та запуску — його легше транспортувати та маскувати на мобільних пускових установках.
Бойова частина розташована в носовій частині, одразу за обтічником. Це класичне рішення для односторонніх боєприпасів: вибухівка максимально близько до точки контакту з ціллю. Маса заряду коливається від 10 до 20 кілограмів залежно від модифікації та типу бойової частини.
Аеродинамічна схема та конструкція планера
Дельтоподібні крила Шахед-131 забезпечують хорошу стійкість на крейсерських швидкостях 120–150 км/год. На кінцях крил розташовані вертикальні стабілізатори, які виступають лише вгору — це одна з найпомітніших візуальних відмінностей від Шахед-136, де стабілізатори є і зверху, і знизу. Така конфігурація спрощує виробництво та дещо зменшує масу.
Корпус виготовлений із вуглецевого волокна або скловолокна з внутрішніми металевими опорами. У крилах часто використовують стільникову структуру (honeycomb), яка не тільки зменшує вагу, а й допомагає розсіювати радіолокаційні хвилі. Це не повноцінна технологія stealth, але помітно знижує ефективну поверхню розсіювання на певних частотах. Російські модифікації додатково фарбують апарати в матовий чорний колір — для роботи вночі.
Силова установка: роторно-поршневий двигун Serat-1
Серцем Шахед-131 є роторно-поршневий двигун Serat-1 (або Shahed-783/788) потужністю близько 38 кінських сил. Це копія китайського MDR-208, який сам по собі є клоном британського AR-731. Двигун Ванкеля компактний, має високе співвідношення потужності до ваги та забезпечує достатній крутний момент для обертового гвинта.
Таке рішення обрали не випадково. Роторно-поршневі двигуни простіші у виробництві порівняно з турбореактивними, дешевші та менш вимогливі до якості пального. Недоліки — вищий рівень шуму та вібрацій, а також специфічна витрата пального. Проте для завдання «долетіти до цілі за сотні кілометрів і вразити її» ці характеристики цілком прийнятні. Максимальна швидкість апарата сягає близько 180 км/год, хоча в більшості польоту він рухається повільніше, щоб економити пальне.
Система навігації та стійкість до радіоелектронної боротьби
Шахед-131 не є дистанційно керованим дроном у класичному розумінні. Він летить за попередньо запрограмованими координатами. Основна система — супутникова навігація GNSS (GPS/GLONASS). На правому крилі розташована характерна біла чотириелементна антена GNSS.
Для підвищення живучості використовують інерціальну систему (INS) на основі MEMS-гіроскопів. Якщо сигнал GNSS зникає через глушіння, апарат продовжує політ за даними про прискорення та кутові швидкості. Деякі екземпляри мають можливість корекції траєкторії через супутниковий зв’язок Iridium. Російські модифікації 2024–2026 років отримали китайські CRPA-антени (controlled reception pattern antenna), які краще протистоять спуфінгу та придушенню сигналу.
Бойова частина та варіанти ураження
Стандартна бойова частина — осколочно-фугасна масою близько 15 кілограмів. Існують також кумулятивні варіанти та мультифункціональні заряди з shaped charge в центрі та осколковою «сорочкою» з металевих кубиків. Російські виробники розширили лінійку: з’явилися термобаричні, запалювальні та посилені осколково-фугасні модифікації з добавками цирконію для кращого запалювання.
Через відносно невелику масу заряду Шахед-131 ефективніший проти легких і середніх цілей — трансформаторних підстанцій, складів, житлових будинків, техніки. Для сильно захищених об’єктів його зазвичай використовують у комбінації з важчими боєприпасами.
Порівняння з Шахед-136: ключові відмінності
Шахед-131 часто називають «молодшим братом» Шахед-136. Обидва апарати побудовані за схожою схемою, але різниця в розмірах і можливостях суттєва.
| Параметр | Шахед-131 (Герань-1) | Шахед-136 (Герань-2) |
|---|---|---|
| Довжина | 2,6 м | 3,3–3,5 м |
| Розмах крил | 2,2 м | 2,5–3,0 м |
| Злітна маса | 135 кг | ~200 кг |
| Бойова частина | 10–20 кг (типово 15 кг) | 20–50 кг (російські версії до 90 кг) |
| Дальність | 700–900 км | 1500–2500+ км |
| Двигун | ~38 к.с., Serat-1 (Wankel) | ~50 к.с., MD-550 (двотактний) |
| Стабілізатори | Тільки зверху | Зверху і знизу |
Компактний Шахед-131 зручніший для масового виробництва та логістики, тоді як більший 136-й краще підходить для ударів по віддалених цілях. Росія часто використовує обидва типи в одній атаці: менші дрони йдуть першими або атакують другорядні об’єкти, а важчі — основні.
Тактика застосування в умовах війни 2022–2026 років
Шахед-131 рідко застосовують поодинці. Зазвичай це частина масованого удару — десятки або сотні апаратів, запущених з різних напрямків і на різних висотах. Така тактика перевантажує систему протиповітряної оборони: оператори змушені розподіляти ресурси, а частина дронів проривається.
У 2025–2026 роках ці дрони активно використовували в ударах по енергетичній інфраструктурі. Часто вони йдуть у першій хвилі — не стільки для тотального руйнування, скільки для активації радарів, витрати ракет і створення «вікна» для наступних, важчих засобів ураження. Низька висота польоту та відносно невелика швидкість ускладнюють перехоплення винищувачами, але роблять апарат вразливим до зенітних комплексів малого радіусу та FPV-дронів на кінцевій ділянці.
Український досвід протидії
З перших місяців застосування Шахедів українська протиповітряна оборона значно підвищила ефективність. Інтегрована система, що поєднує західні комплекси (Patriot, NASAMS, IRIS-T), радянські ЗРК, зенітну артилерію та засоби радіоелектронної боротьби, знищує значну частину дронів ще на підльоті. Додається масове використання FPV-дронів-перехоплювачів та мобільних груп.
Росія відповідає кількістю, покращенням стійкості до глушіння та новими тактичними прийомами — запуск з різних напрямків, використання рельєфу місцевості, нічні атаки. Ефективність ППО залишається високою, але постійне виснаження ресурсів та необхідність захищати всю територію країни створюють серйозне навантаження.
Цікаві факти про Шахед-131
- Двигун Serat-1 — це роторно-поршневий Ванкель, скопійований з китайського MDR-208, який сам є клоном британського AR-731. Ланцюжок копіювання комерційних технологій дозволяє обходити санкції.
- Стільникова структура в крилах не лише полегшує конструкцію, а й допомагає розсіювати радіолокаційні хвилі — примітивний, але дієвий спосіб зниження помітності.
- Деякі екземпляри мають можливість корекції польоту через супутниковий канал Iridium — це дає операторам шанс змінити ціль уже після запуску.
- У російських модифікаціях з’явилися бойові частини з добавками цирконію, які значно посилюють запалювальний ефект при ударі по складах пально-мастильних матеріалів.
- Вартість одного апарата оцінюють у 20–50 тисяч доларів — у десятки разів дешевше за крилату ракету аналогічної дальності.
Шахед-131 продовжує еволюціонувати. Російські інженери додають нові антени, змінюють фарбування, експериментують з бойовими частинами. Паралельно з’являються й інші модифікації сімейства — реактивні версії, апарати з іншими двигунами. Ця платформа стала наочним прикладом того, як відносно проста технологія, масово застосована в правильний момент, здатна суттєво вплинути на хід бойових дій і змусити противника витрачати значні ресурси на протидію.
Українські фахівці та західні аналітики постійно вивчають уламки збитих апаратів, виявляють нові компоненти та модифікації. Цей процес триває — кожна нова партія може нести свіжі технічні рішення. У сучасній війні навіть невеликий дрон-камикадзе стає частиною великої системи, де кількість, вартість та здатність до швидкої адаптації часто важать більше за окремі технічні характеристики.
