Олександр Миколайович Будько, відомий під позивним і літературним псевдонімом Олександр Терен, — український ветеран російсько-української війни, громадський діяч, спортсмен, письменник і медійна особистість. Народився 13 травня 1996 року в Рівному, він став одним із найяскравіших голосів нової генерації захисників, які після важких поранень не просто повернулися до життя, а змінили ставлення суспільства до інклюзії та ветеранів.
У 2022 році, добровільно пішовши на фронт, Терен командував взводом у батальйоні «Карпатська Січ». 24 серпня того ж року під час Слобожанського контрнаступу біля села Дмитрівка на Харківщині він втратив обидві ноги. Ця подія розділила його життя на «до» і «після», але не зламала. Сьогодні він — бронзовий призер «Ігор Нескорених», автор бестселера «Історія впертого чоловіка», ведучий YouTube-проєкту про безбар’єрність і колишній головний герой шоу «Холостяк». У січні 2026 року Президент України нагородив його орденом «За заслуги» III ступеня.
Його історія — це не просто біографія. Це живий приклад того, як людина з протезами може бігати, плавати, писати книги, зніматися в кіно й вимагати від суспільства реальних змін, а не жалю.
Дитинство в Рівному та перші випробування
Рівне середини дев’яностих. Маленький Сашко вже тоді стикався з тим, що пізніше назве «першим боєм». Клишоногість змушувала його носити спеціальне взуття, гіпси та тутори. М’язи ікр деформувалися від постійного тиску. Хлопець ніколи не одягав шортів, соромився ніг і мріяв про звичайні кросівки, які мали однолітки. Чотири пари ортопедичного взуття на рік — літні, осінні, зимові, весняні — ставали для нього символом обмежень.
Батьки підтримували, але комплекси залишалися. Саме тоді в характері формувалася та сама впертість, яка пізніше допоможе вижити на фронті й адаптуватися після ампутації. Технічна освіта в Рівному дала базу, а бажання змін підштовхнуло до Києва. Там він став шеф-баристою в одному з закладів Подолу. Паралельно опановував графічний дизайн, займався пауерліфтингом і єдиноборствами. Плани були чіткі: стати топовим дизайнером у Європі. Війна перекреслила все за одну ніч.
24 лютого 2022: від кавомашини до окопів
Ранковий дзвінок від дівчини й вибухи за вікном. Останню зміну в кав’ярні Олександр так і не відпрацював. Медична комісія через старі проблеми з ногами відправила б його в IT-війська, але це його не влаштовувало. Через місяць він уже був у добровольчому батальйоні «Карпатська Січ». Невдовзі став командиром взводу вогневої підтримки другої роти.
Позивний «Терен» з’явився ще раніше, коли юнак усвідомив, хто справжній ворог. На Харківщині підрозділ брав участь у жорстоких боях. Хлопці були постійно виснажені. 24 серпня, у День Незалежності, група зайшла в посадку біля Дмитрівки. Олександр заснув від втоми. Ворожий танк відкрив вогонь. Вибух засипав його землею. Старі двері, які лежали поруч, врятували від повного завалу. Товариші відкопали, наклали турнікети, вкололи знеболювальне. Перша ампутація відбулася ще в Барвінковому, друга — у Полтаві через відмирання тканин.
Батьки дізналися про поранення з соцмереж, коли хтось із побратимів оголосив збір на лікування. Сам Олександр довго приховував масштаби травми, щоб не лякати близьких.
Реабілітація: від лікарняного ліжка до спортивних протезів
Три місяці після поранення — і перші протези. Далі — США, організація Revived Soldiers Ukraine. Там йому встановили змінні спортивні протези: одні для бігу, інші для кросфіту. Адаптація була болючою фізично й ментально. Він вчився ходити, бігати, водити авто. Кожна нова навичка давалася потом і сльозами, але Терен відмовлявся зупинятися.
У 2025 році він здобув другу вищу освіту — магістратуру в Харківському національному університеті внутрішніх справ за спеціальністю «Фінанси, банківська справа та страхування». Це рішення стало ще одним доказом: життя після ампутації не закінчується, воно лише змінює форму.
Спорт як друга лінія фронту
У вересні 2023 року на «Іграх Нескорених» у Дюссельдорфі Олександр став бронзовим призером із плавання на 50 метрів вільним стилем у класі ISB з результатом 50,66 секунди. Він також входив до топ-5 у пауерліфтингу, грав у баскетбол на візках і регбі. У 2025-му знову представляв Україну на Іграх у Ванкувері та Вістлері (Канада).
Спорт для нього — не хобі. Це спосіб довести собі й іншим, що тіло з протезами здатне на більше, ніж здається. Саме спортивні досягнення стали підставою для державної нагороди.
Цікаві факти про Олександра Терена
- У дитинстві через клишоногість він ніколи не носив шортів і мріяв про звичайні кросівки, які «взувалися лише на 45 хвилин фізкультури».
- Під час бою його врятували старі двері, які лежали в посадці й частково захистили від вибухової хвилі.
- Батьки дізналися про ампутацію з Instagram, коли побратими оголосили збір коштів.
- Він танцював у постановці «Жизель» разом із United Ukrainian Ballet у Каліфорнії, збираючи кошти на гуманітарну допомогу.
- У 2023 році на благодійному вечорі в Каннах його присутність допомогла зібрати понад 55 тисяч євро на евакуацію та військову медицину.
- Є одним із героїв документального фільму «Front Row», продюсеркою якого стала Сара Джесіка Паркер.
- У січні 2026-го отримав орден «За заслуги» III ступеня особисто від Президента Володимира Зеленського.
«Історія впертого чоловіка» та літературний шлях
Писати книгу Олександр почав у жовтні 2022-го, ще під час лікування. «Історія впертого чоловіка» — автобіографічний роман про шлях від мирного життя до поранення. Він писав майже рік, згадуючи деталі, які спочатку здавалися стертими. Книга стала терапією і для нього, і для тисяч читачів. Презентації пройшли по всій Україні, а згодом і за кордоном.
Станом на 2026 рік Терен працює над другою книгою. Спочатку планував розповісти лише про відновлення, але після «Холостяка» й нових життєвих поворотів зрозумів: це вже історія кількох життів. Він навіть розглядає можливість спробувати себе у художній прозі.
Медіа, «Холостяк» і боротьба за інклюзію
У 2024 році Олександр став головним героєм 13-го сезону шоу «Холостяк» на СТБ. Він пішов туди не лише шукати кохання, а щоб показати: ветеран із протезами має право на звичайні почуття, на сім’ю, на повноцінне життя. У фіналі він обрав Інну Бєлєнь, але стосунки не склалися. Пізніше були короткі романи, зокрема з Катериною Смачило, які також завершилися. Станом на середину 2026-го Терен відкрито каже, що не закоханий, але «якийсь вогник жевріє».
Його YouTube-проєкт «Відвал ніг, або All інклюзив» став справжнім інструментом змін. Разом із Машею Єфросиніною, Василем Байдаком, Володимиром Дантесом та іншими зірками він перевіряв українські міста на доступність. Другий сезон зосередився на професіях: команда тестувала, наскільки реально людині з інвалідністю працювати в різних сферах. Проєкт завершився, але Терен обіцяє нові історії.
Він співпрацює з брендами, створює благодійні колекції прикрас «Цвіт Терену» та футболок «Залізні люди». Кошти йдуть на потреби ЗСУ. Бере участь у кліпах (зокрема O.Torvald), знімається в кіно, навчає англійську, щоб розширити акторські можливості.
Громадська позиція та вплив на суспільство
Терен не просить жалю. Він вимагає поваги й реальних дій. Його виступи, інтерв’ю та проєкти змушують міста змінювати інфраструктуру, а бізнес — думати про інклюзивність. Він став амбасадором теми безбар’єрності й голосом тих, хто після поранень відчуває себе невидимим.
У 2025–2026 роках його активність лише зросла. Орден «За заслуги» III ступеня, вручений 14 січня 2026-го, став офіційним визнанням. Сам Олександр прокоментував нагороду стримано: ніколи не робив нічого заради медалей. Ним рухає внутрішнє відчуття справедливості й бажання бути корисним після того, як прокидається.
Сьогодні Олександр Терен продовжує жити на повну. Пише, виступає, займається спортом, навчається, допомагає іншим ветеранам. Його шлях доводить: втрата кінцівок — не кінець історії. Це лише нова глава, яку можна написати яскраво, чесно й натхненно. І саме така історія зараз потрібна Україні найбільше.
