У селі Стоянівка Кантемірського району Молдови 17 грудня 1994 року в багатодітній родині народився Іван Васильович Люленов. Батько — бессарабський болгарин, мати — молдованка. Перші слова хлопчик почув болгарською — мовою, що й досі лишається для нього найріднішою. Болгарські традиції батька й молдовські звичаї матері створили особливий культурний ґрунт, на якому пізніше виросла людина, здатна говорити з українською аудиторією так щиро й близько, ніби народилася тут.
Дитинство минало в русі: десять кілометрів щодня пішки до ліцею в Кантемірі. Там Іван уже тоді шукав сцену — співав перед однокласниками, використовуючи дезодорант замість мікрофона. Надихав його старий фотоапарат батька з гітарою, хоч той сам так і не навчився грати. Мрія про велику сцену жила в ньому поряд із розумінням: життя коротке, і важливо робити те, що приносить справжнє задоволення.
У 2012 році, після школи, Іван вступив на факультет міжнародних відносин Кишинівського університету. Навчання на контракті не захоплювало. Натомість у 2012-му він із другом почав грати в місцевому КВН, а до 2016-го зібрав команду «Стоянівка». Це стало точкою неповернення.
«Ліга сміху» як школа характеру та перші великі перемоги
Українська «Ліга сміху» — це не просто телевізійне шоу, а справжня ковальня талантів, де команди змагаються оригінальними сценками, імпровізацією та акторською майстерністю перед мільйонною аудиторією. Для Івана та його друзів участь у проєкті 2017 року стала випробуванням і водночас квитком у велике життя. Команда «Стоянівка» розділила перше місце з колективом «Загорецька Людмила Степанівна». Наступного року вони вже перемогли самостійно — і стали першою командою, яка вирушила в повноцінний тур Україною.
Ці перемоги дали більше, ніж титули. Вони навчили Івана читати зал, відчувати ритм аудиторії, поєднувати гумор із емоційною глибиною. Скетчі вимагали точного таймінгу, вміння тримати паузу й перетворювати звичайну історію на щось, що зачіпає за живе. Саме ці навички пізніше ляжуть в основу його пісень — коротких, але наповнених історій, де сміх і сльози часто йдуть поруч.
Після розпаду команди у 2019-му через внутрішні розбіжності Іван не здався. Він виграв сольний проєкт «Розсміши коміка» й отримав 50 тисяч гривень. Це стало ще одним підтвердженням: сцена — його стихія. У 2020-му, під час карантину в рідному селі, він записав дебютний альбом у кишинівській студії. Трек «Вона зірка» набрав мільйони переглядів, а українськомовна версія «Танутанута» вже тоді показала напрямок руху.
Київ: нова мова, нові випробування та «Танці з зірками»
У 2021 році Іван переїхав до Києва. Причини були простими й чесними: у Молдові забракло зірок, грошей і можливостей для повноцінної творчої реалізації. Він обрав Україну свідомо — ще з 2016 року саме тут розвивався як артист. За десять місяців самостійно вивчив українську до вільного рівня. Це не просто мовна вправа, а акт глибокої поваги й бажання стати частиною нового культурного простору.
Того ж року він взяв участь у восьмому сезоні «Танців з зірками». Партнерство з Яною Цибульською стало ще одним викликом, який розкрив його харизму й сценічну пластичність. Навіть без перемоги він залишив по собі яскраве враження людини, яка не боїться виходити за межі звичного.
Війна як вибір і благодійний тур, що об’єднує
Коли у 2022-му почалася повномасштабна війна, Іван, як і багато хто, відчув страх. Але швидко усвідомив: він знову стоїть перед вибором. І обрав залишитися — жити тут, творити тут, допомагати, чим може. Батьки спочатку не підтримували це рішення, були сварки. Та з часом стосунки налагодилися: «У мене хороші стосунки з батьками, хоча в нас є розбіжності… Але це мої батьки, я їх люблю».
Він залишився і почав активно підтримувати країну через благодійність. У 2025–2026 роках Іван вирушив у перший всеукраїнський тур на 40 міст. Концерти стали сумішшю гумору, щирих пісень і танців. Зали перетворювалися на теплі родинні вечори. За даними організаторів та повідомлень у медіа, тур зібрав 332 тисячі гривень для ГУР МО. Кульмінацією став великий сольний концерт 28 березня 2026 року в київському Stereo Plaza з програмою, що відображала внутрішню свободу й відвертість.
Музична еволюція: від стендапу до хітів, що западають у серце
Іван завжди більше тягнувся до співу. Мама співала в хорі й часто розповідала про свою нереалізовану мрію стати співачкою. Син частково втілює цю мрію — через власну музику. У 2023-му вийшла перша повністю україномовна пісня «Сумую». Далі — лавина релізів: «Дорблю», «Алергія на відстань», «Щененаречена», «Винний», «Бартер», колаборації з Артемом Дамницьким («Техно», «Шовковиця», «Контемпорарі»), «Теплих вечорів», «Шипи» з Просто Макс, «Пан
