Станом на середину 2026 року населення Ірану сягає приблизно 93,17 мільйона осіб. Ця цифра робить країну сімнадцятою за чисельністю у світі та однією з найгустіше заселених держав Західної Азії. Щорічний приріст сповільнився до 0,81 %, і сьогодні Іран переживає тиху, але глибоку демографічну трансформацію — від стрімкого зростання після революції до поступового старіння суспільства.
За оцінками, що базуються на даних Організації Об’єднаних Націй, у 2025 році тут проживало 92,42 мільйона людей, а вже в 2026-му кількість зросла на понад 750 тисяч. Густота населення тримається на рівні 57 осіб на квадратний кілометр, якщо рахувати за сухопутною площею близько 1,63 мільйона квадратних кілометрів. Трохи більше ніж сім із десяти іранців живуть у містах, а медіанний вік піднявся до 34,5 років — чіткий сигнал, що країна вже не така молода, як у 1980-х.
Історичний шлях від 16 до 93 мільйонів
У 1950 році на території Ірану мешкало лише 16,5 мільйона людей. За наступні три десятиліття населення вибухнуло: висока народжуваність, зниження дитячої смертності та державна політика заохочення багатодітних сімей дали річний приріст понад 3–5 %. У 1980-х роках, у розпал ірано-іракської війни, коефіцієнт фертильності перевищував шість дітей на жінку. Саме тоді країна перетнула позначку в 40 мільйонів.
Перелом настав у 1990-х. Уряд змінив курс, почав активно просувати планування сім’ї, а економічні труднощі змусили молоді пари відкладати народження дітей. До 2000 року населення вже становило 66,4 мільйона, а до 2010-го — 77,4 мільйона. Останні п’ятнадцять років зростання помітно сповільнилося: з 2015-го до 2026-го додалося трохи більше 10 мільйонів. Сьогоднішній темп приросту майже вп’ятеро менший, ніж у часи демографічного буму.
Сучасна структура населення
Чоловіки трохи переважають — близько 50,8 % проти 49,2 % жінок. Вікова піраміда вже не має широкої основи: частка дітей до 14 років становить приблизно 23 %, люди працездатного віку (15–64 роки) — майже 70 %, а старших за 65 років — близько 7 %. Медіанний вік 34,5 років означає, що половина населення молодша за цей рубіж, половина — старша.
Коефіцієнт фертильності опустився до 1,66 дитини на жінку. Це значно нижче рівня простого відтворення (2,1). Тривалість життя при народженні сягнула майже 78 років. Міське населення становить 73,5 % — понад 68,5 мільйона людей. Сільська місцевість поступово втрачає молодь, яка їде до великих центрів у пошуках роботи та освіти.
| Рік | Населення | Приріст | Медіанний вік | Фертильність |
|---|---|---|---|---|
| 1950 | 16,5 млн | — | 19,7 | 7,15 |
| 1980 | 39,8 млн | 3,69 % | 17,2 | 6,63 |
| 2000 | 66,4 млн | 1,49 % | 20,2 | 2,00 |
| 2020 | 87,7 млн | 0,77 % | 31,3 | 1,70 |
| 2026 | 93,17 млн | 0,81 % | 34,5 | 1,66 |
Дані таблиці спираються на оцінки ООН і Worldometers.
Етнічне та релігійне розмаїття
Іран — це справжня мозаїка народів. Перси становлять близько 61 % населення. Друга за чисельністю група — азербайджанці (приблизно 16 %), далі йдуть курди (близько 10 %), лури (6 %), араби, белуджі, туркмени та гілянці з мазендеранцями. Кожна з цих спільнот зберігає власну мову, звичаї та регіональну ідентичність, хоча офіційною мовою залишається перська.
Релігійно країна офіційно вважається майже суцільно мусульманською: понад 99 % населення формально сповідують іслам, з яких 90–95 % — шиїти. Суніти (переважно курди, белуджі, араби та туркмени) складають 5–10 %. Існують невеликі громади християн, зороастрійців, юдеїв та бахаї. У реальному житті рівень релігійної практики помітно знижується, особливо серед міської молоді, що фіксують незалежні опитування останніх років.
Найбільші міста та урбанізація
Тегеран залишається абсолютним лідером: у міській агломерації проживає від 9 до 15 мільйонів людей залежно від методики підрахунку. Мешхед — друге за розміром місто з понад 3,5 мільйона мешканців, далі йдуть Ісфахан, Карадж, Шираз і Тебриз. Усі ці центри швидко зростають, поглинаючи навколишні села й створюючи потужні економічні полюси.
Урбанізація змінила спосіб життя. Багатоповерхові будинки, затори, потреба в сучасній інфраструктурі та зростаюча вартість житла змушують сім’ї відкладати народження дітей. Водночас міста стають осередками освіти, культури та технологічних стартапів, які приваблюють талановиту молодь з провінцій.
Цікаві факти про населення Ірану
- У 1982 році річний приріст населення сягав рекордних 5,44 % — один із найвищих показників у світі того часу.
- За останні сорок років середня кількість дітей у сім’ї скоротилася майже вчетверо.
- Понад 4 мільйони іранців живуть за кордоном, утворюючи впливову діаспору в США, Європі та Канаді.
- Незважаючи на низьку фертильність, до 2050 року населення, за середнім сценарієм ООН, може перевищити 101 мільйон, після чого почнеться повільне зниження.
- Густота населення в Тегерані в десятки разів вища, ніж у пустельних провінціях на півдні та сході країни.
Демографічні виклики сьогодення
Найгостріша проблема — стрімке падіння народжуваності. У 2025 році кількість народжених дітей вперше опустилася нижче 900 тисяч. Економічні труднощі, висока вартість житла, відкладення шлюбів і зростання рівня освіти серед жінок працюють проти традиційної багатодітності. Уряд намагається стимулювати народжуваність пільгами та обмеженнями на засоби контрацепції, проте результати поки скромні.
Старіння населення вже відчувається. Через двадцять-тридцять років частка людей старшого віку помітно зросте, а навантаження на пенсійну систему та охорону здоров’я стане значно вищим. Одночасно країна стикається з відтоком висококваліфікованих спеціалістів — явищем, яке іноді називають «витоком мізків».
Міграційні процеси теж впливають на картину. Іран приймає сотні тисяч афганських біженців, водночас тисячі іранців щороку виїжджають за кордон. Чистий міграційний баланс залишається від’ємним, хоч і невеликим.
Прогнози на найближчі десятиліття
За середнім варіантом прогнозів ООН, у 2030 році населення Ірану сягне приблизно 95,5 мільйона, у 2040-му — близько 99,5 мільйона, а до 2050-го — трохи більше 101 мільйона. Після цього очікується повільне зниження. Темпи зростання продовжать падати, і вже в 2050-х роках природний приріст може стати близьким до нуля.
Ці зміни змушують країну переосмислювати економічну модель: від опори на молоду робочу силу до економіки знань, технологій та ефективного використання людського капіталу старшого покоління. Успіх залежатиме від того, наскільки гнучко суспільство адаптується до нової демографічної реальності.
Сьогоднішнє населення Ірану — це результат стрімкого зростання другої половини ХХ століття й глибоких соціальних зрушень останніх тридцяти років. Країна стоїть на порозі нової епохи, де якість життя, освіта та економічні можливості будуть важливішими за просту кількість людей.
