Золотисті, хрусткі деруни шиплять на гарячих сковородах, наповнюючи повітря ароматом свіжої картоплі, цибулі та легкої кислинки сметани. У Древлянському парку Коростеня щороку в другу суботу вересня оживає справжнє гастрономічне диво — Свято дерунів, або Міжнародний фестиваль дерунів, який перетворює маленьке полісся місто на столицю української кухні. Тут збираються тисячі гостей, щоб скуштувати сотні варіантів цієї простої, але неймовірно смачної страви, поспівати, потанцювати й відчути теплу гостинність древлянського краю.
Фестиваль дерунів у Коростені — це не просто ярмарок їжі, а живий символ традицій Полісся, де картопляні млинці століттями годували родини й об’єднували сусідів. Подія стартувала 2008 року, швидко набула міжнародного статусу й сьогодні, у 2026-му, продовжує збирати людей під гаслом єдності та підтримки. Вхід вільний, а головне змагання — кулінарний конкурс на найсмачніший дерун — перетворюється на справжнє народне свято з дегустаціями, майстер-класами та благодійними акціями.
Коростень по праву носить титул дерунярської столиці України. Саме тут, на берегах річки Уж, у мальовничому парку на схилах древлянського городища, деруни стають не просто стравою, а мостом між минулим і сьогоденням. Фестиваль еволюціонував від перших кулінарних експериментів до масштабного благодійного заходу, де кожен шматочок дерунів допомагає захисникам. Атмосфера тут особлива: осіннє сонце пробивається крізь кронами дерев, лунають народні пісні, а поруч з пам’ятником деруну вишиковуються столики з золотавими оладками.
Походження дерунів: як терта картопля завоювала українські столи
Деруни, вони ж тертюхи, кремзлики, драники чи рисилованики, народилися не в одному місці, але в Україні вони розквітли по-справжньому. Картопля потрапила до Європи в XVI столітті після відкриття Америки, а вже у XVIII столітті на Поліссі її почали активно використовувати в повсякденній кухні. Назва «деруни» походить від дієслова «дерти» — терти на тертці, бо саме так готується основа страви: сира картопля перетворюється на ароматну масу.
Перший письмовий рецепт з’явився 1830 року в польській куховарській книзі Яна Шиттлера, де страва описана як запозичення з німецької кухні. Але українські господині давно знали цей секрет: на Поліссі, Житомирщині та в північних регіонах деруни готували ще раніше. Під час Голодомору 1932–1933 років їх пекли навіть з липового листя, щавлю та макухи, аби вижити. У мирні часи деруни стали недільною стравою — на сніданок чи вечерю, а на Благовіщення подавали пісний варіант без яєць і сметани.
Кожна родина на Житомирщині має свій секрет. У Коростені деруни — це не просто їжа, а частина культурної ідентичності древлян. Вони символізують щедрість землі, простоту й тепло домашнього вогнища. Сьогодні страва об’єднує регіони: галицькі деруни з грибами, подільські — з часником, полтавські — з м’ясним фаршем. Фестиваль у Коростені збирає всі ці варіації під одним небом, показуючи, як одна проста ідея може стати національним скарбом.
Історія фестивалю дерунів: від першого рекорду до благодійного свята
28 вересня 2008 року в Коростені зародилася нова традиція. Ідею запропонував місцевий житель Валерій Нечипоренко, а міський голова Володимир Москаленко одразу підтримав: «Фестивалі борщу, сала, вареників є — чому не бути дерунам?». Перший фестиваль став всеукраїнським, а згодом — міжнародним. Коростенці спекли гігантський дерун вагою 118 кілограмів, який увійшов до Книги рекордів України. Гості з Білорусі, Польщі, Франції, Норвегії, Англії та Шотландії принесли свої рецепти, але серце свята залишалося поліссям.
У 2009 році, на другому фестивалі, в Древлянському парку урочисто відкрили перший в Україні пам’ятник деруну — гранітну корзину з рум’яними оладками на постаменті з місцевого сірого та червоного граніту. Автор скульптури Володимир Козиренко втілив ідею народної любові до страви. Того ж року запрацювала школа дерунярства, де досвідчені кухарки навчали гостей, а мер Москаленко проводив свій легендарний майстер-клас.
Фестиваль швидко набув розмаху. 2010 рік приніс новий рекорд — дерун вагою 136 кілограмів. 2012-й став ювілейним: кандидати в депутати самі пекли деруни, а голосування йшло через «дегустаторів». 2015 рік, попри складні часи, пройшов під гаслом «Дерун єднає Україну» — кошти від продажу йшли на допомогу учасникам АТО. З того часу благодійність стала невід’ємною частиною свята.
У 2018 році, на десятий ювілейний фестиваль, зафіксували одразу кілька рекордів: найбільший дерун вагою 180 кілограмів (довжиною 1,62 метра), найбільша кількість учасників у вишиванках — понад 11 тисяч. Місто навіть отримало патент на назву «Міжнародний фестиваль дерунів». 2020 рік через пандемію пройшов у домашньому форматі, але традиція не згасла. Сьогодні, у 2025–2026 роках, фестиваль носить назву «Деруни. Донати. Дрони» — волонтерський ярмарок, де кожна гривня допомагає ЗСУ. 16-й фестиваль 2025 року зібрав тисячі гостей, а 2026-й запланований на 12 вересня.
Як проходить Свято дерунів сьогодні: програма, атмосфера та розваги
Свято починається зранку на центральній площі Коростеня святковою ходою, а основні дії розгортаються в Древлянському парку з 11:00 до 15:00. Алея від пам’ятника деруну до круглої альтанки перетворюється на величезний ярмарок. Господині та професійні кухарі виставляють свої столики: класичні поліські деруни, варіанти з грибами, шкварками, сиром, м’ясом чи навіть морепродуктами від гостей.
Головне дійство — кулінарний конкурс. Журі з дегустаторів (патент на участь коштує символічну суму) обирає переможців у номінаціях: найсмачніший дерун, найоригінальніший рецепт, найкраща презентація. Поруч працює школа дерунярства — тут кожен може навчитися пекти ідеальні оладки. Концерти фольклорних колективів, виступи гумористів, конкурси на кращий вірш, анекдот чи частушку про деруни додають святкового настрою.
Для дітей — майстер-класи та ігри, для дорослих — лотерея з призами, ярмарок вишиванок і handmade. У воєнний час акцент на благодійності: волонтерські локації, донати, підтримка військових. Атмосфера тепла й сімейна — люди обмінюються рецептами, фотографуються біля пам’ятника, смакують і просто радіють життю. За даними Коростенської міської ради, щороку тут витрачають тонни картоплі, а тисячі порцій дерунів розходяться за лічені години.
Секрети приготування ідеальних дерунів: класичний рецепт і варіації
Готувати деруни вдома — це справжнє мистецтво, доступне кожному. Класичний полісся рецепт простий, але вимагає уваги до деталей. Візьміть 1 кг картоплі (краще старої, з високим вмістом крохмалю), 1–2 цибулини, 1–2 яйця, 2–3 столові ложки борошна або крохмалю, сіль, перець і олію для смаження. За бажанням — часник, сметана в тісто для ніжності.
Натріть картоплю на дрібній тертці, одразу додайте терту цибулю — вона запобіжить потемнінню. Відіжміть зайву рідину через марлю або сито (зберігайте крохмаль, що осів на дні). Додайте яйця, борошно, сіль, перець. Тісто має бути густим, як густа сметана. Смажте на добре розігрітій олії по 2–3 хвилини з кожного боку до золотистої скоринки. Подавайте гарячими зі сметаною, грибним соусом або просто з часником.
Варіації безмежні. Додайте терту моркву для солодкості, подрібнені гриби чи шкварки для ситності, м’ясний фарш для «м’ясоїдних» дерунів. Пісний варіант — без яєць, з картопляним крохмалем. У Коростені люблять «деруни від мера» — з особливим акцентом на свіжій сметані та часнику. Головне — не шкодувати любові: саме вона робить звичайні оладки святковими.
Цікаві факти про деруни та Свято дерунів
- Рекордний дерун 180 кг у 2018 році потребував 220 кг картоплі, 250 яєць і 3 літрів сметани. Його пекли понад годину й роздавали всім гостям.
- Пам’ятник деруну стоїть у парку з 2009 року. Корзина з оладками на гранітному постаменті з рушником і віршами — улюблене місце для фото.
- У 2012 році кандидати в депутати пекли деруни на фестивалі, а виборці обирали «найсмачнішого».
- Під час війни фестиваль перетворився на «Деруни. Донати. Дрони» — кожна порція допомагає ЗСУ.
- Коростень має офіційний патент на проведення фестивалю — жодне інше місто не може використовувати цю назву.
- Деруни згадуються навіть у народних піснях і частівках, а в Коростені існує Клуб любителів дерунів з гімном і прапором.
- У 1830 році рецепт з’явився в польській книзі, але полісся господині вдосконалили його століттями.
Поради для гостей фестивалю та тих, хто готує деруни вдома
Якщо плануєте поїздку до Коростеня 2026 року, приїжджайте заздалегідь — паркуйтеся біля парку, беріть з собою апетит і гарний настрій. Купіть патент дегустатора, щоб стати частиною журі, і обов’язково спробуйте дерун від мера. Для сімей з дітьми є спеціальні локації, а для любителів історії — екскурсії до Скелі та древлянських пам’яток.
Вдома експериментуйте: додайте в тісто тертий сир для тягучості чи зелень для аромату. Не бійтеся помилок — навіть якщо перший блин комом, другий вийде ідеальним. Фестиваль вчить: деруни — це не про досконалість, а про радість спільного столу. Збирайте друзів, вмикайте українську музику й пічте разом — так народжуються найкращі спогади.
Свято дерунів продовжує жити й розвиватися. Воно нагадує, що навіть найпростіша страва може об’єднувати людей, підтримувати традиції й допомагати в скрутні часи. Приїжджайте до Коростеня, печиіть деруни вдома чи просто насолоджуйтеся ароматом — і нехай кожен ваш день буде трохи святковішим.
Залишити відповідь