Кам’яні мури Хаджибейської фортеці, відомої також як Єні-Дунья, колись панували над крутим схилом Одеської затоки, захищаючи невелике османське поселення Хаджибей. Збудована в 1764–1765 роках, вона простояла всього чверть століття, але встигла стати ключовим елементом у боротьбі за Північне Причорномор’я. У 1789 році її штурмували російські війська, а в 2025-му археологи нарешті точно визначили місце — прямо під Приморським бульваром сучасної Одеси, між пам’ятником Дюку де Рішельє, фунікулером та будинком №8.
Для початківців ця фортеця відкриває двері до справжньої історії Одеси, яка почалася задовго до 1794 року. Просунуті читачі оцінять складні шари культурних нашарувань — від античних грецьких колоній до генуезьких факторій XIV століття. Хаджибейська фортеця не просто руїни: вона свідчить про живу торгівлю, військові рейди та переплетіння імперських інтересів, які формували регіон.
Сьогодні залишки стін ховаються під асфальтом, але розкопки 2025 року оживили сторінки, що здавалися забутими. Камінь, що колись тримав гармати, тепер розповідає про порт, яничари та каравани, які сходилися сюди з усього Чорного моря.
Ранні корені поселення: від литовських згадок до генуезьких факторій
Територія Хаджибея приваблювала людей ще в XV столітті. Перша документальна згадка датується 1415 роком — тоді порт фігурував у литовських дипломатичних документах як Кацюбіїв, важливий пункт торгівлі зерном і сіллю. Литовські князі, зокрема Вітовт, контролювали степові шляхи, і цей маленький причал ставав перевалочним пунктом між степом і морем.
Археологічні шари під сучасним бульваром розкривають ще глибшу історію. У V столітті до нашої ери тут існувала давньогрецька колонія Гавань Істріан — невелике поселення, яке проіснувало кілька століть. Греки обирали зручні бухти для торгівлі, і крутий берег з природними балками давав природний захист. Пізніше, в XIV столітті, генуезці з Генуезької республіки заснували тут факторію Джинестра. Їхні кам’яні укріплення слугували складом товарів і захистом від кримських татар.
Після занепаду генуезьких володінь у XV–XVI століттях територія перейшла під османський вплив. Поселення відродилося як невеликий порт з мечеттю, коморами та яничарським гарнізоном. Торговці привозили тканини, спеції, а вивозили пшеницю — класичний обмін для причорноморських земель.
Будівництво Єні-Дунья: стратегічний крок Османської імперії
У 1764–1765 роках Османська імперія вирішила зміцнити свої позиції в регіоні. Фортецю Єні-Дунья, що перекладається як «Новий світ», зводили з місцевого каменю, який брали з степу, річок і балок. Розвідники, серед яких були запорозькі козаки, швидко доповіли про роботи: фортеця постала над крутим берегом, домінуючи над затокою та двома балками — Військовою та Карантинною.
Це було компактне укріплення, адаптоване до рельєфу. Воно поєднувалося з цивільним поселенням, де жили не лише солдати, а й ремісники, торговці та родини. Порт приймав судна, а фортеця захищала гавань від морських атак. Французький інженер Андре-Жан Лафіт-Клаве в 1784 році описував її як «жалкий замок», але визнавав стратегічне значення для контролю над підходами до лиманів.
Будівництво відбувалося в напружений період. Російська імперія вже націлилася на ці землі, а запорожці проводили рейди. У 1769 році загін Семена Галицького спалив село, але фортецю не взяв — її мури витримали.
Архітектура фортеці: компактна сила над урвищем
Хаджибейська фортеця мала майже чотирикутну форму, обведену високою стіною з бійницями та круглими вежами. Головна вежа стояла в центрі берегової стіни — широка, прямокутна, з аркою воріт і конусоподібним дахом. Розміри impressували своєю лаконічністю: фасад близько 11 сажнів, довжина — 16 сажнів, висота стін — до 3,5 сажнів, веж — до 4 сажнів.
З боку суходолу фортецю захищав земляний вал. Усередині містився пашинський дім — невелика будівля для командування. На кутах у мирний час стояли чотири гармати. Плани 1784 і 1789 років показують симетричність: дві круглі вежі спереду, майданчик для артилерійської батареї з боку моря. Стіна батареї була низькою, але товстою, з земляним насипом для гармат.
Рельєф працював на оборонців. Крутий берег і природні яри створювали додаткові перешкоди. Фортеця контролювала порт у гирлі Карантинної балки, де стояли комори, колодязь і мечеть. Це не була величезна цитадель на кшталт Очакова, але саме в її компактності ховалася ефективність для регіонального масштабу.
Військові випробування: рейди запорожців і штурм 1789 року
Російсько-турецька війна 1768–1774 років принесла перші серйозні випробування. Запорожці кілька разів атакували околиці, спалюючи село і змушуючи жителів ховатися за мурами. У 1774 році росіяни захопили фортецю, але за умовами миру зруйнували її перед відходом.
Османи відновили укріплення. Нова війна 1787–1792 років стала фатальною. 14 (25) вересня 1789 року передовий загін Хосе де Рібаса під командуванням Івана Гудовича за участі чорноморських козаків Захарія Чепіги та Антона Головатого штурмом взяв фортецю. Бій був запеклим, але російські війська швидко прорвали оборону.
Фельдмаршал Григорій Потьомкін наказав зруйнувати укріплення. Камінь розібрали на будівельні матеріали для нових фортець. Фортеця, що стояла сторожем морських шляхів, перетворилася на руїни за лічені тижні.
Руйнування та доля каменю: від фортеці до будівельного матеріалу
Після штурму 1789 року фортецю підірвали. Кам’яні блоки розібрали і використали для будівництва нових укріплень. Деякі історики припускають, що частина матеріалу пішла на фундаменти пізніших споруд Одеси. Потьомкін бачив у руїнах перешкоду для нового порту і наказав очистити територію.
Це рішення символізувало зміну епох. Османський період закінчився, а на його місці почалося будівництво російської Одеси. Однак фундаменти і культурні шари залишилися, чекаючи свого часу під землею Приморського бульвару.
Довгі пошуки: 200 років суперечок про точне місце
Розташування Хаджибейської фортеці довго залишалося загадкою. Відсутність точних карт, суперечливі плани та повне руйнування ускладнювали локалізацію. Деякі дослідники плутали її з пізнішою земляною фортецею Суворова 1793–1794 років у парку Шевченка, де досі стоять аркада Карантину, Порохова вежа та Андріївський бастіон.
Плани Лаффіта-Клаве 1784 року і Фрейгана 1789-го давали підказки, але рельєф змінювався. Дебати тривали майже два століття. Гіпотези варіювалися від мису біля Карантинної балки до інших ділянок затоки.
Відкриття 2025 року: археологи ставлять крапку
Розкопки, розпочаті в 2021 році і поновлені в червні 2025-го, принесли сенсацію. Археологічна експедиція Інституту археології НАН України та Південноукраїнського педагогічного університету імені Ушинського під керівництвом Андрія Красножона виявила точне місце. Фронтальна стіна артилерійської батареї, вбудована в античний шар V століття до нашої ери, підтвердила всі плани.
Знахідки включають османську кераміку, бронзові вироби та фрагменти, що свідчать про активне портове життя. Під Дюком ховаються шари давньогрецької колонії, генуезької факторії і османського періоду. Наступний етап — пошук веж, внутрішніх приміщень і головної брами під проїжджою частиною бульвару.
Це відкриття змінює уявлення про історію Одеси. Місто не виникло на порожньому місці — воно стоїть на тисячолітніх культурних нашаруваннях.
Цікаві факти про Хаджибейську фортецю
- Компактність як перевага. Фортеця займала всього близько 30×40 метрів, але її розташування на мисі з природними ярами робило штурм надзвичайно складним. Чотири гармати в мирний час — і повноцінна артилерійська батарея під час війни.
- Запорозькі рейди. У 1769 році козаки спалили село, але не змогли взяти фортецю. Жителі ховалися за мурами, а гарнізон витримав атаку.
- Камінь для майбутнього міста. Після руйнування 1789 року блоки пішли на будівництво нових укріплень. Деякі історики припускають, що частина матеріалу використали при закладці Одеси.
- Шари під бульваром. Під сучасним асфальтом — 2500 років історії: грецька колонія, генуезька факторія, османська фортеця. Розкопки 2025 року виявили кераміку, яка розповідає про торгівлю з усім Середземномор’ям.
- Гіпотеза про дві фортеці. Деякі дослідники досі обговорюють можливість існування окремого укріплення біля Тилігульського лиману, але основна версія підтверджена розкопками в центрі Одеси.
Ці факти роблять Хаджибейську фортецю не просто сторінкою підручника, а живим свідком, який продовжує відкриватися.
| Період | Подія | Значення |
|---|---|---|
| 1415 рік | Перша згадка порту Кацюбіїв | Початок історії як торгового вузла |
| XIV століття | Генуезька факторія Джинестра | Кам’яні укріплення як основа для пізніших споруд |
| 1764–1765 роки | Будівництво Єні-Дунья | Османський форпост для контролю затоки |
| 14 (25) вересня 1789 року | Штурм і захоплення | Кінець османського періоду |
| 2025 рік | Археологічне відкриття | Точна локалізація в центрі Одеси |
Дані таблиці базуються на історичних документах і результатах розкопок.
Хаджибейська фортеця продовжує жити в розкопках і дискусіях. Кожен новий фрагмент кераміки, кожна стіна, що визирає з-під землі, додає барв до картини, яка колись здавалася статичною. Для тих, хто ходить Приморським бульваром, тепер є привід зупинитися і уявити, як над цим самим місцем колись майорів османський прапор, а внизу плескалися хвилі, повні торгових суден. Історія не закінчується — вона просто чекає наступного етапу розкопок.
Залишити відповідь