Костянтин Темляк народився 6 липня 1993 року на Чернігівщині, а з дворічного віку зростав у кримському Саках. Це поєднання північного українського коріння та кримського дитинства сформувало людину, яка пізніше стала одним із найпомітніших акторів свого покоління — тим, хто однаково переконливо виглядає і в театральній афіші Театру на Подолі, і в кадрах воєнного кіно, і в строю Збройних Сил України. Сьогодні його ім’я асоціюється не лише з ролями в «Кіборгах» чи «БожеВільних», а й зі службою в батальйоні ударних БпАК «Ахіллес» 92-ї окремої штурмової бригади.
Шлях Темляка до професії почався рано. Ще школярем він визначився з майбутнім і після закінчення школи вступив до Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого. Майстерня Миколи Рушковського дала йому міцну школу, де поєднувалися класична техніка та сучасне розуміння акторської правди. У 2016 році, одразу після випуску, Костянтин Темляк став актором Київського академічного драматичного театру на Подолі — одного з найдинамічніших театрів столиці.
Театральна кар’єра Темляка розгортається в кількох просторах одночасно. На сцені Театру на Подолі він зіграв у «Вернісажі на Андріївському» Володимира Малахова, «Зойчиній квартирі» Михайла Булгакова (Ванечка), «ОБЕЖ» Браніслава Нушича (художник Маркович), «Матері» Карела Чапека та пізніших постановках — «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», «Сто тисяч», «Сніг у квітні», «Імітація». Під час навчання та співпраці з Театром «Сузір’я» і майстернею Рушковського з’явилися ролі в «Антігоні» Жана Ануя, «Танці Делі» Івана Вирипаєва, «Диваках» Василя Шукшина. Кожна з цих робіт демонструє його діапазон: від іронічного інтелігента до простої людини з глибоким внутрішнім життям. Театр для Темляка — це не просто робота, а постійний діалог зі глядачем про людину в кризові моменти історії.
Прорив у широке кіно стався у 2017 році з роллю «Псих» у фільмі Ахтема Сеїтаблаєва «Кіборги. Герої не вмирають». Стрічка розповідає про оборону Донецького аеропорту взимку 2014–2015 років — реальні події, які стали символом української стійкості. Темляк зіграв медика-добровольця з позивним «Псих», людину з духовною освітою, яка вміє надати першу допомогу і водночас іронічно ставиться до власних порад щодо боротьби зі стресом. Його герой — частина ансамблю, де кожен персонаж має свою правду і свою рану. Фільм не просто фіксує історію; він повертає пам’ять про «кіборгів», яких противник називав так за неймовірну витривалість. Гра Темляка в цій картині відзначається природністю: немає пафосу, є жива людина, яка опинилася в пеклі війни і продовжує виконувати свій обов’язок.
Після «Кіборгів» послідували роботи в серіалах та фільмах, що закріпили репутацію актора, здатного на глибокі драматичні ролі. У «І будуть люди» (2020) він зіграв Олега Мирославського — одного з центральних персонажів історичної саги. У «Смаку свободи» (2023) з’явився образ Тараса. Але справжнім випробуванням і водночас тріумфом стала головна роль Андрія Довженка у драмі «БожеВільні» (2023–2024, режисер Денис Тарасов). Фільм занурює глядача в 1970-ті роки радянської України. Молодий волелюбний чоловік через пристрасть до забороненої музики та відкрите несприйняття системи потрапляє в лещата каральної психіатрії. Йому приписують діагноз «повільноплинна шизофренія» — інструмент, яким КДБ часто користувався проти дисидентів. Андрій Довженко у виконанні Темляка — збірний образ людини, яка опиняється перед вибором: зламатися чи зберегти гідність і спробувати розповісти правду про тортури в спецпсихлікарнях.
Роль вимагала від актора величезної емоційної віддачі. Темляк передає і страх, і внутрішній опір, і поступове дорослішання героя, який розуміє масштаб системи. Стрічка отримала визнання на понад двадцяти національних та міжнародних фестивалях. У вересні 2025 року Українська кіноакадемія присудила Костянтину Темляку премію «Золота Дзиґа» за найкращу чоловічу роль саме за цю роботу. Проте актор відмовився від нагороди. Пізніше Академія внесла зміни до регламенту премії — це стало наслідком широкого суспільного обговорення, яке розгорнулося навколо особи актора.
Паралельно з творчістю Костянтин Темляк з перших днів повномасштабного вторгнення 2022 року долучився до волонтерської роботи — співпрацював з організаціями «Волонтерська сотня» та «Тактична медицина Північ». У травні 2024 року він вступив до лав Збройних Сил України і служить у батальйоні ударних безпілотних авіаційних комплексів «Ахіллес» 92-ї окремої штурмової бригади (згодом підрозділ розрісся до бригади безпілотних систем). Це сучасний підрозділ, де дрони стали ключовим інструментом на полі бою. Служба поряд із загиблим побратимом Юрієм Феліпенком стала для актора ще одним підтвердженням того, що захист України — не абстракція, а щоденна реальність тисяч людей.
Особисте життя Костянтина Темляка пов’язане з акторським середовищем. Він одружений з українською акторкою Анастасією Нестеренко. У серпні 2025 року колишня партнерка актора Анастасія Соловйова оприлюднила звинувачення в домашньому насильстві (фізичному та психологічному), маніпуляціях, залежності від алкоголю та наркотичних речовин, а також у неприйнятній поведінці щодо неповнолітньої дівчини. Темляк публічно відреагував у відео в Instagram: визнав, що в минулому неодноразово допускав фізичне насильство стосовно колишньої (штовхав, стискав руку до синців), соромився своєї слабкості та незрілості того періоду, зловживав алкоголем і наркотиками, поводився неадекватно. Він заявив, що був ініціатором розриву стосунків, вклав багато зусиль, щоб вийти з того періоду життя, і готовий нести моральну та юридичну відповідальність. Дружина актора Анастасія Нестеренко заявила, що подібного насильства в їхніх стосунках не було. Події викликали широкий резонанс у суспільстві та кіноспільноті. Деякі публічні особи висловили обурення. У 2026 році Академія оновила регламент «Золотої Дзиґи».
Костянтин Темляк залишається активним як на сцені, так і на екрані, попри службу. Його кар’єра — приклад того, як українське мистецтво воєнного часу не зупиняється, а трансформується. Ролі в «Кіборгах» і «БожеВільних» об’єднує одна нитка: людина, яка опиняється перед системою (війни чи тоталітарної машини) і обирає не зламатися. Театральна база дозволяє йому зберігати глибину навіть у кінематографічних образах, а досвід служби додає автентичності там, де йдеться про війну та свободу.
Цікаві факти про Костянтина Темляка
Костянтин Темляк — один із небагатьох українських акторів, чия кар’єра буквально перетинає три фронти: театральну сцену, кінокадр і реальний фронт у складі дронового підрозділу. Його роль «Псих» у «Кіборгах» частково натхненна реальним медиком Ігорем Зіничем, який загинув під час оборони Донецького аеропорту; актор зумів передати і іронію, і глибоку людяність персонажа. У «БожеВільних» Темляк зіграв збірний образ дисидента 1970-х, а сам фільм став одним із найгучніших українських кінопроєктів про каральну психіатрію СРСР — механізм, яким влада боролася з інакодумством. Актор публічно відмовився від «Золотої Дзиґи» 2025 року, хоча стрічка та його робота отримали високу оцінку критики та фестивалів. Змалку в Криму він зіткнувся зі скепсисом щодо акторської мрії, проте це лише посилило його рішучість — пізніше він неодноразово згадував, що вибір професії був поступовим і непростим процесом. Служба в «Ахіллесі» — підрозділі, який одним із перших почав масово застосовувати ударні дрони, — стала продовженням його волонтерської діяльності з 2022 року. Одружений з акторкою Анастасією Нестеренко, Темляк зберігає приватність особистого життя, водночас його професійні рішення (зокрема відмова від нагороди) демонструють готовність брати відповідальність за власні вчинки минулого.
Костянтин Темляк уособлює нове покоління українських митців, для яких сцена, екран і захист країни — не окремі світи, а єдиний простір відповідальності та правди.
Його шлях від кримського хлопця, який мріяв грати, до актора, чиї ролі говорять про свободу і стійкість, а сам він стоїть у строю сучасного війська, продовжує розгортатися. Кожна нова робота, кожна нова постанова в Театрі на Подолі чи поява на екрані — це черговий доказ, що українське мистецтво навіть у найтемніші часи знаходить сили говорити голосно і чесно. А глядач, який дивиться «Кіборгів» чи «БожеВільних», бачить не просто актора — бачить людину, яка вміє бути присутньою в історії своєї країни і на сцені, і за її межами.
Стаття містить детальний огляд життєвого та творчого шляху, аналіз ключових ролей, контекст військової служби та суспільних подій навколо імені актора. Вся інформація базується на відкритих джерелах, зокрема сторінці актора на сайті Театру на Подолі та матеріалах Української Вікіпедії.
