Правки Лозового — це пакет змін до Кримінального процесуального кодексу України, який депутати ухвалили ще у 2017 році під час великої судової реформи. Їх автором став народний депутат Андрій Лозовий з Радикальної партії Олега Ляшка, тому назва прилипла саме так. Зміни набули чинності 15 березня 2018 року і торкнулися строків досудового розслідування, порядку призначення експертиз, можливості оскарження підозри та низки інших процедурних моментів. Для новачків у юриспруденції це звучить як суха законодавча деталь, але на практиці правки Лозового стали справжнім каталізатором для закриття тисяч справ — від побутових до резонансних корупційних.
Суть полягала в тому, щоб жорстко обмежити час, протягом якого правоохоронці можуть «тягнути» справу. До підозри — максимум 12–18 місяців залежно від тяжкості злочину, після підозри — спочатку два місяці з можливістю продовження суддею до 12 місяців. Якщо строки закінчувалися, провадження закривалося автоматично. Здавалося б, справедливо: ніхто не має права тримати людину під підозрою роками. Але реальність виявилася набагато складнішою, і саме ця норма перетворилася на головний біль для НАБУ, САП та звичайних слідчих.
Сьогодні, у 2026 році, правки Лозового вже не в повному обсязі, але їхній «хвіст» досі впливає на роботу правоохоронної системи. Частину норм скасували у 2023–2024 роках, проте ключовий пункт про автоматичне закриття справ після підозри залишається. Це створює реальні проблеми для боротьби з корупцією і водночас захищає права підозрюваних від затягування. Розберемося по поличках, чому ці зміни досі викликають такі емоції в суспільстві.
Історія появи: як одна поправка депутата змінила весь кодекс
Усе почалося під час розгляду великого пакета судової реформи у 2017 році. Верховна Рада ухвалювала Закон № 2147-VIII, який вносив правки до кількох процесуальних кодексів одразу. Андрій Лозовий вніс пропозицію № 109, яка і стала відомою як «правка Лозового». На той момент сам депутат перебував під підозрою в ухиленні від сплати податків — цікавий збіг, який журналісти не оминули увагою.
Ідея полягала в захисті прав людини та бізнесу. До 2018 року строки досудового розслідування відраховувалися лише з моменту вручення підозри. Це означало, що «фактові» провадження без підозрюваних могли тягнутися роками, а людина роками жила під дамокловим мечем. Лозовий запропонував рахувати час з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР). Плюс — обов’язкове призначення експертиз через слідчого суддю та державна монополія на експертну діяльність у кримінальних справах.
Зміни пройшли непомітно для більшості, бо ховалися в перехідних положеннях великого закону. Національне антикорупційне бюро навіть просило Президента ветувати закон, але цього не сталося. 15 березня 2018 року правки Лозового запрацювали на повну, і вже за кілька місяців правоохоронці відчули, як сильно вони ускладнюють роботу.
Що саме змінили: ключові норми, які перевернули правила гри
Найбільш обговорюваними стали зміни щодо строків. До повідомлення про підозру — 12 місяців для нетяжких злочинів і 18 місяців для тяжких та особливо тяжких. Ці строки можна було продовжувати необмежену кількість разів через суд. Після підозри — два місяці базового строку з можливістю продовження до 12 місяців слідчим суддею. А головне: пункт 10 частини 1 статті 284 КПК прямо вказував, що закінчення строку після підозри є підставою для закриття провадження без права відновлення.
Інші важливі зміни торкнулися експертиз. Тепер їх призначав тільки слідчий суддя, а проводити могли виключно державні установи. Це мало прибрати корупцію в експертній сфері, але на практиці створило черги та монополію. Ще одна норма дозволяла оскаржувати сам факт повідомлення про підозру через два місяці після її вручення — раніше такого механізму не було.
Для порівняння ось як виглядали правила до і після:
| Аспект | До правок Лозового (до 2018) | Після правок Лозового (2018–2023) |
|---|---|---|
| Відлік строків розслідування | З моменту вручення підозри | З внесення до ЄРДР |
| Строки до підозри | Не обмежені | 12–18 місяців |
| Строки після підозри | Не жорстко обмежені | 2 місяці + продовження до 12 |
| Наслідок пропуску строків | Продовження можливе | Автоматичне закриття провадження |
| Призначення експертиз | Сторонами самостійно | Тільки через слідчого суддю |
Ця таблиця показує, наскільки радикально змінилася логіка процесу. Те, що мало стати захистом від свавілля, часто перетворювалося на формальну пастку для слідчих.
Чому правки Лозового спочатку сприймали як перемогу прав людини
Ідея була красивою і відповідала європейським стандартам. Європейський суд з прав людини неодноразово карав Україну за надто довгі розслідування, коли людина роками ходила під підозрою, не маючи можливості захиститися. Нові строки мали змусити правоохоронців працювати швидше, а не «підвішувати» справи в повітрі. Бізнес теж дихнув з полегшенням: «фактові» провадження, які могли паралізувати діяльність компаній на роки, тепер мали чіткі рамки.
Адвокати та правозахисники вітали зміни. Нарешті з’явився реальний механізм, щоб зупинити безкінечне «розслідування» без результату. Прокурори та слідчі отримали чіткі дедлайни, що мало стимулювати ефективність. Здавалося, правосуддя стало гуманнішим і сучаснішим.
Реальні наслідки: від полегшення до хаосу в антикорупційних справах
Але вже за перший рік стало зрозуміло: механізм дає збої. Слідчі почали масово просити продовження строків, судді тонули в клопотаннях, а експертні установи перетворилися на вузьке місце. Найгірше — автоматичне закриття справ. Якщо слідчий не встигав передати обвинувальний акт до суду вчасно, справа закривалася назавжди, навіть якщо докази були зібрані, а збитки сягали мільярдів.
Особливо болісно це вдарило по справах топ-корупції. НАБУ та САП зіткнулися з ситуацією, коли складні багатотомні провадження просто «випадали» через технічні затримки. З’явилися прецеденти, коли суди закривали справи проти впливових осіб через кілька днів прострочення. Це не просто технічна проблема — це реальний інструмент, який дозволяв уникати відповідальності.
Для звичайних громадян ефект теж був неоднозначним. З одного боку, менше затягування справ. З іншого — іноді важливі розслідування щодо побутових злочинів закривалися через формальності, і потерпілі залишалися без справедливості.
Часткове скасування 2023–2024: що вдалося прибрати
У грудні 2023 року Верховна Рада ухвалила Закон № 3509-IX, який частково прибрав найшкідливіші норми. З 1 січня 2024 року скасували обмеження строків до повідомлення про підозру. Тепер «фактові» провадження знову можуть тривати довше, якщо є підстави. Це полегшило роботу слідчих у справах, де підозрюваного ще не встановили.
Але ключова норма про автоматичне закриття після підозри залишилася. Саме вона продовжує створювати головний біль. Плюс залишилися питання щодо порядку продовження строків у об’єднаних провадженнях — тут досі існують колізії, які навіть Велика Палата Верховного Суду розглядала у лютому 2026 року.
Стан на 2026 рік: зобов’язання перед ЄС і МВФ, яких досі не виконали
Україна взяла чіткі зобов’язання перед європейськими партнерами. Ще у 2025 році Мін’юст підтвердив: проблеми від правок Лозового мають бути вирішені до третього кварталу 2025-го для прискорення переговорів про вступ до ЄС. Аналогічні маяки стояли в меморандумі з МВФ — з дедлайнами, які кілька разів переносили. Станом на весну 2026 року прогресу в парламенті немає.
Посли G7, Єврокомісія та антикорупційні організації продовжують тиснути. Залишок норм про строки після підозри та автоматичне закриття справ досі блокує ефективну боротьбу з корупцією. Водночас адвокати та частина бізнесу захищають ці правила, бо бояться повернення до «вічних» розслідувань.
Практичні кейси: як правки Лозового працювали в реальному житті
Справа «Роттердам+». Один з епізодів закрили через строки ще у 2023 році. Збитки для держави сягали мільярдів, але формальне порушення строків поставило крапку.
Справи щодо ПриватБанку. Кілька проваджень з підозрами на понад 17 млрд грн опинилися під загрозою закриття. Судді розглядали питання продовження строків по кілька разів, а адвокати використовували кожну лазівку.
Справа «короля контрабанди» Вадима Альперіна. Закрита через строки у 2023-му. Це стало одним з найгучніших прикладів, який підігрів дискусію про скасування норм.
Звичайне побутове провадження. Слідчий забув продовжити строк на тиждень — справу закрили. Потерпілий залишився без захисту, а винний — на свободі. Такі кейси траплялися тисячами по всій країні.
Ці приклади показують: норма працювала як лотерейний квиток — для когось порятунок, для когось — втрачена справедливість.
Вплив на бізнес і звичайних українців: дві сторони однієї медалі
Для підприємців правки Лозового стали справжнім щитом. Раніше податкова чи поліція могла роками тримати «фактове» провадження і тиснути на бізнес. Тепер є чіткі дедлайни. Але для тих, хто вже отримав підозру, ситуація інша: будь-яка затримка слідчого може звільнити від відповідальності.
Звичайні громадяни теж відчули ефект. З одного боку, менше «вічних» підозр. З іншого — закриті справи через формальності іноді залишали потерпілих без захисту. Особливо це відчутно в регіонах, де навантаження на слідчих величезне.
Антикорупційні органи втратили ефективність. НАБУ та САП неодноразово заявляли: через правки Лозового закрито десятки важливих проваджень. Це не просто цифри — це мільярди гривень, які могли повернутися до бюджету.
Що далі: можливі сценарії та чому тема не зникає
Дебати тривають. Одні пропонують повністю скасувати залишок норм і повернути гнучкість строків. Інші — посилити відповідальність прокурорів за зриви, але зберегти захист від затягування. У 2026 році Верховний Суд продовжує давати роз’яснення щодо колізій, а парламентські комітети розглядають нові законопроєкти.
Правки Лозового вже стали частиною історії українського правосуддя — прикладом того, як добра ідея може створити нові проблеми, якщо її не продумати до кінця. Вони змусили систему працювати швидше, але водночас відкрили двері для маніпуляцій. Поки остаточне рішення не прийнято, кожен слідчий, адвокат і суддя продовжує жити за цими правилами, балансуючи між захистом прав і пошуком справедливості.
Залишити відповідь