Олена Кирилівна Рибалко, яка народилася 3 червня 1917 року у Вінниці, сьогодні живе у Львові й у свої 108 років і понад 340 днів залишається найстарішою живою людиною в Україні. Вона не просто пережила бурхливе XX століття з його війнами, голодоморами та революціями, а й продовжує дарувати натхнення своїм близьким та сусідам простотою щоденного життя. Її титул перейшов від Катерини Коць, яка відійшла у вічність 16 січня 2026 року в 109 років. А от абсолютний рекорд для тих, хто народився на території сучасної України, належить Теклі Юневич — вона прожила 116 років і 70 днів, залишивши по собі історію, що поєднує українські корені з польською долею.
Довголіття в Україні — це не лише цифри в паспортах чи записи Пенсійного фонду. Це цілі епохи, втілені в одній людині: від Австро-Угорщини до незалежної держави, від ручних косовиць до сучасних викликів. Кожна така доля розповідає про стійкість, про те, як звичайні звички — город, прогулянки, родинне тепло — стають щитом проти часу. І хоча міжнародна верифікація Групи геронтологічних досліджень (GRG) часто ускладнюється втраченими документами воєнних років, національні реєстри та місцеві архіви підтверджують: українські довгожителі існують і продовжують дивувати світ.
Сучасна рекордсменка Олена Рибалко: лікарка, свідок історії та символ львівської незламності
Олена Кирилівна Рибалко народилася в родині, де довголіття вже було сімейною рисою — її бабуся прожила повних сто років. Після школи дівчина вступила до медичного інституту, а в 1944 році переїхала до Львова, де й почалося її справжнє покликання. Понад шістдесят років вона працювала в Пустомитівській лікарні, лікуючи хворих і рятуючи життя навіть у найскладніші часи. На пенсію вийшла лише у 89 років — не тому, що втомилася, а тому, що сама вирішила поступитися місцем молодшим колегам.
Її життя — це живе дзеркало української історії. Дитинство під час Першої світової, юність у міжвоєнний період, зрілість за радянських часів, коли вона, за деякими спогадами близьких, допомагала пораненим воякам УПА. Сьогодні Олена Кирилівна мешкає у тихому львівському районі, де час ніби уповільнює свій біг. Сусіди розповідають, що вона досі любить читати газети, спілкуватися з онуками й правнуками та ділитися простими мудростями: «Головне — не злитися на життя, а приймати його таким, як воно є». Її енергія надихає: попри вік, жінка зберігає ясний розум і теплу посмішку, яка робить кожен візит до неї святом.
Після смерті Катерини Коць саме Олена Рибалко отримала неофіційний, але визнанний місцевими владою та соцслужбами титул. Дані паспортів, сімейних архівів і реєстрів Пенсійного фонду не залишають сумнівів. А те, що її вік не пройшов повної міжнародної верифікації, пояснюється не відсутністю доказів, а історичними реаліями — документи часто губилися під час воєн і міграцій.
Історичний рекорд: Текля Юневич — найстаріша верифікована людина, народжена в Україні
Якщо говорити про абсолютний рекорд, то пальма першості належить Теклі Юневич, уродженці села Крупське на Львівщині. Народжена 10 червня 1906 року в часи Австро-Угорщини, вона пережила дві світові війни, емігрувала до Польщі в 1945-му й прожила там решту життя. 19 серпня 2022 року вона відійшла у вічність у віці 116 років і 70 днів, ставши не лише найстарішою людиною в історії Польщі, а й офіційно визнаною найстарішою серед тих, хто народився на території сучасної України.
Група геронтологічних досліджень (GRG) повністю підтвердила її вік завдяки церковним метрикам і офіційним документам. Текля вела активне життя: працювала, виховувала родину, зберігала оптимізм навіть у найтемніші часи. Її історія — це місток між епохами, нагадування, що коріння українське, а доля може розкидати людей по світу. Другою в цьому списку стоїть Голді Міхельсон, народжена 1902 року в Єлисаветграді (сьогодні Кропивницький). Вона емігрувала до США ще дитиною й прожила 113 років і 335 днів, ставши ще одним доказом генетичної сили, закладеної на українських землях.
Ці верифіковані випадки рідкісні, бо багато українських довгожителів не проходять GRG через брак документів. Але саме вони задають планку: понад 110 років — це не міф, а реальність для тих, хто народився тут.
Легенди, що надихають: Катерина Коць, Григорій Нестор та інші герої довголіття
Катерина Карпівна Коць, яка тримала титул найстарішої в Україні з серпня 2022-го до січня 2026-го, народилася 3 жовтня 1916 року в селі Чорторийськ на Волині. Вона пережила голод, війну, коли німці спалили її дім, а родина ховалася в лісі. Мати виховувала її сама після ранньої смерті батька. Катерина народила трьох доньок, допомагала на городі майже до 106 років і зберігала родинні традиції. На момент смерті в 109 років і 105 днів у неї було троє дітей, дев’ять онуків, одинадцять правнуків і десять праправнуків. Один онук захищав Україну з перших днів повномасштабного вторгнення.
Григорій Нестор з Львівщини — ще одна легенда. У 2007 році він святкував 116-річчя, отримав диплом Книги рекордів України як найстаріший чоловік. Народжений 1891-го, він ніколи не курив, не зловживав алкоголем, не тримав образ і багато молився. Його історія — це гімн простоті: пастух, який прожив довге життя в селі Старий Яричів, став символом для цілого покоління.
Інші імена — Євдокія Грабаренко з Черкащини (1918 року народження, понад 108 років), анонімні довгожителі з Хмельниччини та Закарпаття — показують, що рекорд не один. Кожен має свою історію стійкості, де родина, праця й віра стають основою.
Статистика та реалії: скільки довгожителів в Україні та де вони живуть
За даними Пенсійного фонду України станом на 2025–2026 роки, в країні мешкає понад 116 тисяч людей віком понад 90 років, з них більше 1560 — центенаріанів, яким за сто. Жінки становлять переважну більшість: близько 84 %. Найвища концентрація — на заході України: Волинь, Львівщина, Карпати. Тут чисте повітря, традиційна дієта й сильні родинні зв’язки створюють ідеальні умови.
Порівняно з 2019 роком, коли центенаріанів було близько 1078, цифри зросли попри всі виклики. Середня тривалість життя в Україні тримається на рівні 74 років загалом, з розривом між чоловіками (близько 68–70) та жінками (близько 79). Війна, економічні труднощі та історичні травми впливають на статистику, але довгожителі — це доказ, що індивідуальні зусилля можуть перемагати обставини.
Регіональні відмінності разючі: на сході та півдні через промисловість і стреси цифри нижчі, а на заході — вищі завдяки екології та традиціям. Це не випадковість, а результат поєднання генетики, способу життя та культурних практик.
Цікаві факти про довгожителів України
- Генетика + спосіб життя. За даними українських геронтологів, близько 24,5 % українців мають варіант гена IL6 CC, пов’язаний з довголіттям. Але 70 % успіху залежить від звичок: щоденна фізична активність не менше 15 хвилин, рослинна їжа, відсутність шкідливих звичок і соціальні зв’язки.
- Західний феномен. Більшість центенаріанів мешкає у західних областях — там, де традиційно сильні релігійність, споживання ягід, молочних продуктів і свіжих овочів з городу.
- Сімейний рекорд. У 2015 році подружжя з Полтавщини — Андрій і Ганна Мокляки — разом прожили 190 років. Вони були одружені 70 років і зберігали тепло один одному до останнього.
- УПА та війна. Багато довгожителів, як Олена Рибалко, мали зв’язки з українським підпіллям і зберегли ясність розуму завдяки постійній розумовій активності та вірі в майбутнє.
- Неофіційні чемпіони. Деякі не верифіковані історії сягають 117 років, як у випадку Катерини Козак 1897–2014 років, чиї дати підтверджували метричні книги, але GRG не визнала їх повністю.
Ці факти нагадують: довголіття — це не лотерея, а щоденний вибір, який кожен може зробити.
Секрети довголіття від українських довгожителів: що працює насправді
Олена Рибалко часто повторює, що головне — рух і позитив. Вона ніколи не лежала без діла, навіть на пенсії. Катерина Коць до 106 років копалася в городі, а Григорій Нестор радів кожному дню без образ. Спільне в їхніх історіях — помірність у їжі, любов до праці на свіжому повітрі, міцні родинні зв’язки та віра.
Науково це підтверджується: рослинна дієта з борщем, вареними овочами, кисломолочними продуктами, ягодами й медом дає антиоксиданти. Фізична активність підтримує серце й м’язи. Соціальна активність запобігає депресії, а релігійність — дає сенс. Навіть у складні 2020-ті роки довгожителі знаходять сили в родині та маленьких радощах: чашка чаю з м’ятою, розмова з онуком, прогулянка садом.
Пенсійний фонд відзначає зростання кількості центенаріанів попри війну. Це свідчить про внутрішню силу нації: навіть у найважчі часи українці вміють жити довго й гідно.
Довголіття в Україні — це не просто вік у паспорті. Це ціла філософія, де кожна морщинка розповідає історію перемоги над часом. Олена Рибалко, Текля Юневич, Катерина Коць та десятки інших — живі свідки того, що український дух сильніший за будь-які випробування. І поки вони серед нас, розмова про майбутнє продовжується, надихаючи молодших поколінь жити так, щоб час став другом, а не ворогом.
Залишити відповідь