Ракета Ярс, офіційно відома як РС-24, — це сучасна твердопаливна міжконтинентальна балістична ракета російського виробництва, яка стала основою наземної складової стратегічних ядерних сил РФ. Вона здатна долати відстань до 12 тисяч кілометрів, нести кілька незалежних ядерних блоків і проривати системи протиракетної оборони завдяки маневруванню та комплексу хибних цілей. Саме ці властивості зробили її наймасовішим носієм у ракетних військах стратегічного призначення станом на 2026 рік.
Розроблена як глибока модернізація комплексу «Тополь-М», Ярс отримала роздільну головну частину з блоками індивідуального наведення. Одна ракета може вразити кілька цілей одночасно, а мобільний варіант дозволяє запускати її практично з будь-якої точки маршруту патрулювання. Це вже не просто зброя стримування — це інструмент, який змінює логіку стратегічного балансу.
Усі ключові параметри комплексу тримаються під грифом секретності, проте відкриті дані з кількох незалежних джерел дозволяють скласти досить точну картину. Дальність польоту сягає 11–12 тисяч кілометрів, стартова маса коливається в межах 46–49,6 тонн, а швидкість на кінцевій ділянці перевищує 25 Махів. Точність кругового ймовірного відхилення оцінюється в 120–150 метрів — показник, який для стратегічної зброї вважається дуже високим.
Історія створення: від «Тополя» до повноцінної MIRV-системи
Робота над ракетою Ярс стартувала на початку 2000-х у Московському інституті теплотехніки під керівництвом академіка Юрія Соломонова. Інженери взяли за основу перевірений «Тополь-М», але кардинально змінили головну частину. Замість одного потужного блоку з’явилася платформа розведення з кількома бойовими блоками індивідуального наведення.
Перший випробувальний пуск відбувся 29 травня 2007 року з космодрому Плесецьк у бік полігону Кура на Камчатці. Ракета успішно подолала понад 5700 кілометрів. Наступні пуски у грудні 2007-го та листопаді 2008-го підтвердили надійність нової конструкції. Державні випробування завершилися наприкінці 2009 року, а вже в 2010-му перші комплекси заступили на бойове чергування.
Назва «Ярс» розшифровується як «ядерна ракета стримування». Це не маркетинговий хід, а пряме відображення задуму: створити систему, здатну гарантовано дістатися до цілей навіть за умови активного протидії систем ПРО. До 2023 року мобільну групування РВСП повністю переоснастили на Ярс, а шахтне розгортання тривало і в наступні роки.
Технічні характеристики ракети Ярс
РС-24 — триступенева твердопаливна ракета. Тверде паливо забезпечує швидкий вихід на траєкторію і мінімізує час підготовки до пуску порівняно з рідинними аналогами. Ось основні параметри, зібрані з відкритих джерел:
| Параметр | Значення |
|---|---|
| Довжина (з головною частиною) | 21,9–22,5 м |
| Довжина (без ГЧ) | 17,8 м |
| Діаметр | 1,86–2,0 м |
| Стартова маса | 46–49,6 т |
| Дальність польоту | 11 000–12 000 км |
| Максимальна швидкість | до 25 Махів (понад 30 000 км/год) |
| Кількість бойових блоків | 3–4 (до 6–10 за оцінками) |
| Потужність блоку | 150–500 кт |
| КВО (точність) | 120–150 м |
| Тип палива | тверде сумішеве |
Дані узагальнені на основі оцінок відкритих джерел, зокрема матеріалів uk.wikipedia.org та незалежних аналітичних оглядів. Корисне навантаження становить приблизно 1,2–1,25 тонни. Система наведення — інерціальна з корекцією по системі ГЛОНАСС.
Особливість Ярса — можливість перерахунку польотного завдання прямо під час руху комплексу. Це дозволяє запускати ракету з будь-якої точки маршруту, а не лише з заздалегідь підготовлених позицій.
Базування: чому мобільний Ярс так важко знищити
Комплекс існує у двох варіантах — мобільному (ПГРК) і шахтному. Мобільна версія розміщується на восьмивісному шасі МЗКТ-79221. Пускова установка важить понад 100 тонн, розвиває швидкість до 45 км/год і має запас ходу близько 500 кілометрів. Вона може ховатися в лісах, тайзі чи степах, маскуючись під кронами дерев.
Один дивізіон зазвичай включає три автономні пускові установки, мобільний командний пункт і машини забезпечення, серед яких — протидиверсійні комплекси «Тайфун-М». Шахтний варіант встановлюється у модернізовані шахти від старих ракет. Станом на кінець 2025 — початок 2026 року в строю перебувало близько 180 мобільних і понад 30 шахтних установок.
Мобільність — головна перевага. На відміну від стаціонарних шахт, які можна відстежити супутниками, мобільні комплекси постійно змінюють позиції. Це різко знижує ймовірність їх знищення першим ударом.
Бойові можливості та засоби подолання ПРО
Головна частина Ярса — роздільна з блоками індивідуального наведення (РГЧ ІН). Стандартна комплектація — 3–4 бойових блоки потужністю 300–500 кілотонн або до шести блоків по 150 кілотонн. Деякі оцінки допускають і більшу кількість легших блоків.
Для прориву протиракетної оборони ракета використовує цілий набір засобів: активні та пасивні хибні цілі, імітатори двигунів, надувні елементи та можливість маневрування бойових блоків на кінцевій ділянці. Траєкторія польоту може змінюватися, що ускладнює прогнозування точки падіння.
Швидкість у 25 Махів на фінальному етапі робить перехоплення надзвичайно складним завданням навіть для сучасних систем ПРО. Поєднання високої швидкості, маневрування та маси хибних цілей створює ситуацію, коли захисник змушений витрачати кілька перехоплювачів на одну реальну боєголовку.
Сучасний стан і розгортання у 2025–2026 роках
До 2023 року мобільну групування РВСП повністю переоснастили на комплекси Ярс. Шахтне розгортання тривало довше. Наприкінці 2025 року завершили завантаження ракет у шахти Козельського з’єднання. Паралельно почалося переоснащення Татищевського з’єднання.
Незалежні оцінки станом на початок 2026 року вказують на приблизно 180 мобільних і 30–40 шахтних установок. Виробництво триває на Воткінському заводі. Темпи постачання в попередні роки становили близько 20 комплексів на рік, хоча точні цифри залишаються закритими.
Останні відомі навчальні пуски проводилися з космодрому Плесецьк: у жовтні 2024-го, жовтні 2025-го та травні 2026-го. Кожен такий пуск підтверджує готовність системи і служить елементом стратегічної сигналізації.
Цікаві факти про ракету Ярс
- Назва комплексу офіційно розшифровується як «ядерна ракета стримування», хоча деякі джерела трактують її інакше.
- Мобільна пускова установка може стартувати навіть з непідготовленої поверхні — достатньо відносно рівного майданчика.
- Гарантійний термін експлуатації комплексу збільшено порівняно з «Тополем-М» майже в півтора раза.
- На базі ступенів Ярса створено середню балістичну ракету «Орешник», яка використовує перший і другий ступені оригінальної конструкції.
- Комплекс оснащений системою захисту від стрілецької зброї та диверсійних груп — рівень захисту ТПК вищий, ніж у попередника.
Порівняння з іншими міжконтинентальними ракетами
Порівняно з американським Minuteman III Ярс виграє за кількістю бойових блоків і мобільністю. Minuteman базується виключно в шахтах і несе максимум три боєголовки. Російський «Сармат» має більшу дальність і масу корисного навантаження, але значно важчий і дорожчий у виробництві. «Тополь-М» — прямий попередник — має лише один блок, тому програє в гнучкості застосування.
Ярс займає нішу «робочої конячки» стратегічних сил: він достатньо потужний, відносно дешевий у серійному виробництві і, головне, важкознищуваний завдяки мобільності. Саме тому він став найчисленнішим типом МБР у російському арсеналі.
Стратегічна цінність ракети Ярс полягає не лише в її технічних характеристиках. Вона змінює саму логіку ядерного стримування, змушуючи потенційного противника рахуватися з можливістю відповідного удару навіть після першого обміну. Мобільні комплекси, розкидані на величезних просторах, створюють ситуацію, коли гарантованого знищення всього арсеналу практично неможливо досягти одним ударом. Це і є головна причина, чому РС-24 залишається одним із ключових елементів російської ядерної тріади у 2026 році.
