У Харкові, де метал і креслення завжди були частиною повсякденного повітря, 8 жовтня 1992 року народився Герман Володимирович Сметанін. Хлопчик із звичайної харківської сім’ї рано відчув потяг до техніки. Школа № 49, креслення, фізика, математика — усе це складалося в чітку траєкторію. Він не шукав гучних слів і гучних обіцянок. Він просто робив те, що вміє краще за багатьох: розбирався, як працюють машини, і як змусити їх працювати краще.
Сьогодні ім’я Германа Сметаніна знають усі, хто хоч трохи стежить за українською оборонною промисловістю. Він пройшов шлях від інженера-конструктора до генерального директора «Української оборонної промисловості» (колишнього «Укроборонпрому») і міністра з питань стратегічних галузей промисловості. Двічі очолював найбільший оборонний холдинг країни. І щоразу повертався до виробництва з тією самою інженерною впертістю, яка колись змусила його ночами сидіти над кресленнями бронетехніки.
Ця історія — не про раптові злети. Це історія людини, яка зростала разом із заводами, які захищають країну.
Дитинство, освіта і перші кроки в конструкторському бюро
Герман Сметанін закінчив харківську загальноосвітню школу № 49. Далі був Харківський національний автомобільно-дорожній університет. Там він здобув фах інженера-конструктора колісно-гусеничних транспортних засобів і в 2014 році отримав магістерський диплом. Уже тоді молодий спеціаліст розумів: теорія без практики — лише красиві формули на папері.
У 2019 році він додав другу освіту — магістра з управління в сфері оборонно-промислового комплексу в Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського». Поєднання глибоких інженерних знань і управлінських навичок стало його головною зброєю на роки вперед.
Перша робота — Харківське конструкторське бюро машинобудування імені О. О. Морозова (частина тодішнього «Укроборонпрому»). 2014–2015 роки. Він працював провідним спеціалістом із розробки бронеавтомобіля «Дозор-Б». Організовував державні випробування. Це був час, коли країна тільки починала усвідомлювати, наскільки гостро потребує власної сучасної бронетехніки.
З квітня 2016 по січень 2020 року Сметанін працював на Львівському бронетанковому заводі. Спочатку головним конструктором, потім головним інженером. Під його керівництвом з’явилися броньовані ремонтно-евакуаційні машини «Зубр» і «Лев» на базі танка Т-72, а також броньована гусенична пожежна машина ПГМ-72. Ці машини не просто пройшли випробування — їх прийняли на постачання. Для молодого інженера це був перший серйозний доказ, що його ідеї можуть стати реальною технікою на полі бою.
Харківський бронетанковий завод і Завод імені Малишева: роки зростання виробництва
У 2020–2021 роках Герман Сметанін став директором з виробництва на легендарному Заводі імені В. О. Малишева в Харкові. А з 29 березня 2021 по 29 листопада 2022 року очолив Харківський бронетанковий завод. Саме там він уперше показав, на що здатний як управлінець.
Під його керівництвом завод щороку збільшував обсяги виробництва щонайменше на 20 %. Було завершено розробку, випробування і випуск перших партій командирських танків Т-64БВК. Глибока модернізація танків Т-64 до версії Т-64БМ2 стала одним із тих тихих, але дуже важливих проривів, які рідко потрапляють у заголовки, але рятують життя на фронті.
З 1 грудня 2022 року Сметанін повернувся на Завод імені Малишева вже як директор з виробництва і виконувач обов’язків генерального директора. А з 1 травня 2023 року Кабінет Міністрів офіційно призначив його генеральним директором підприємства. За кілька місяців завод збільшив виробництво в 3,3 раза і вийшов на прибутковість. Це стало своєрідним квитком до наступного рівня.
Генеральний директор «Української оборонної промисловості»: перша каденція 2023–2024
28 червня 2023 року 30-річний Герман Сметанін очолив Акціонерне товариство «Українська оборонна промисловість» (колишній концерн «Укроборонпром»). Президент Володимир Зеленський поставив перед ним три чіткі завдання: збільшити обсяги виробництва озброєння, очистити галузь від корупції і довести до кінця реформу оборонного сектору.
За час першої каденції холдинг пройшов інституційну трансформацію. У липні 2023 року були випущені акції. У грудні 2023-го з’явилася наглядова рада. 42 підприємства перетворили на товариства з обмеженою відповідальністю. Затвердили Антикорупційну стратегію. Впровадили прозоре управління майном. Обсяги виробництва в 2023 році подвоїлися, а в першому кварталі 2024-го зросли ще на 50 %. Холдинг увійшов до топ-100 світових оборонних компаній, посівши 49 місце за версією Defense News Top 100, із зростанням виручки від військових продажів на 72 %.
Окремим напрямом стала міжнародна співпраця. З’явилися партнерства з Northrop Grumman, Rheinmetall AG, MBDA Deutschland. У липні 2024 року відкрили перше закордонне представництво в Вашингтоні. Це був уже не просто український заводський концерн. Це був гравець, який вчився говорити мовою глобального оборонного ринку.
Міністр стратегічних галузей промисловості: 2024–2025
5 вересня 2024 року Верховна Рада призначила Германа Сметаніна міністром з питань стратегічних галузей промисловості. Він став одним із наймолодших міністрів у складі уряду. На цій посаді він працював до 16–17 липня 2025 року.
У фокусі міністерства опинилися масштабування виробництва, залучення інвестицій і розвиток кооперації з партнерами. У межах ініціативи ZBROYARI вдалося зібрати значні ресурси. За перше півріччя 2025 року залучили понад 2,5 мільярда доларів. Робота йшла в умовах постійного тиску фронту і постійної потреби в боєприпасах, дронах, бронетехніці та системах протиповітряної оборони.
Не обійшлося без важких моментів. Наприкінці 2024 року виник скандал із якістю партії мін калібру 120 мм і 82 мм. Військові фіксували випадки нештатного спрацювання. За словами самого міністра, проблема була пов’язана зі зміною властивостей імпортного пороху. Було вилучено десятки тисяч мін, частину замінили. Ця історія показала, наскільки тонкою є межа між швидкістю виробництва і контролем якості в умовах війни.
Повернення в «Укроборонпром» і друга каденція
Після звільнення з міністерської посади в липні 2025 року Сметанін майже одразу повернувся до знайомої справи. 22 липня 2025 року він став виконувачем обов’язків генерального директора «Української оборонної промисловості». А 20 серпня 2025 року Наглядова рада за результатами відкритого конкурсу (який проводила міжнародна компанія Odgers Berndtson) офіційно призначила його генеральним директором вдруге.
Друга каденція тривала рівно рік. 14 липня 2026 року Герман Сметанін оголосив про завершення роботи на посаді. Рішення збіглося в часі з трагедією на складі боєприпасів у Вишневому під Києвом, де після російського удару сталася детонація, загинули люди і були зруйновані житлові будинки. Офіційно причину відставки він не назвав. У своєму зверненні подякував команді, партнерам, зброярам і всім, з ким працював «пліч-о-пліч» у найважчі ночі.
Цікаві факти про Германа Сметаніна
- Він став наймолодшим генеральним директором «Укроборонпрому» за всю історію холдингу — у 30 років.
- У юності підробляв репетитором з математики та фізики і навіть писав наукові статті в галузі машинобудування.
- Під час роботи на Харківському бронетанковому заводі особисто контролював процеси модернізації танків Т-64, які досі залишаються робочою конячкою багатьох підрозділів.
- Одружений з Анфісою Сметаніною (відома також під літературним псевдонімом Влада Холод). Подружжя виховує доньку Кароліну.
- Його сестра Марія заснувала благодійний фонд «Великий Народ UA» і одружена з народним депутатом.
Що змінилося в українській оборонці за роки його керівництва
Коли Сметанін приходив у «Укроборонпром» у 2023 році, холдинг був важким, бюрократичним і багато в чому закритим. За два роки він став акціонерним товариством із наглядовою радою, прозорішою структурою і зростаючими обсягами. Виробництво боєприпасів, бронетехніки, систем ППО і дронів вийшло на якісно інший рівень. З’явилися реальні міжнародні контракти і спільні проєкти.
Не все вдалося ідеально. Проблеми з якістю окремих партій боєприпасів, критика щодо швидкості реформ, постійний тиск війни — усе це залишалося частиною реальності. Але саме в ці роки українська оборонна промисловість перестала бути лише «спадком радянських заводів» і почала перетворюватися на сучасну індустрію, здатну працювати в умовах тотальної війни.
Стиль управління Сметаніна завжди залишався інженерним. Він рідко говорив гучними політичними гаслами. Частіше — цифрами, термінами і конкретними завданнями. «Збільшити», «очистити», «довести» — ці слова звучали в його роботі як робочі інструменти, а не як лозунги.
Особистий стиль і підхід до роботи
Ті, хто працював із ним на заводах, згадують людину, яка вміє слухати цехи. Не кабінетну фігуру, а того, хто розуміє, чому верстат стоїть і що потрібно, щоб він знову запрацював. Ця близькість до виробництва давала йому перевагу, якої часто бракує чистим управлінцям.
У публічних виступах він завжди залишався стриманим. Без зайвої емоційності, без театральності. Коли говорив про проблеми з мінами — визнавав факти і називав технічні причини. Коли йшов із посади — дякував команді і не шукав виправдань.
Такий підхід викликав різну реакцію. Хтось бачив у ньому системного менеджера, здатного тримати галузь у тонусі. Хтось — людину, якій доводилося працювати в умовах, де ідеальних рішень просто не існує.
Спадщина і місце в історії української оборонки
Герман Сметанін увійшов в історію як інженер, який у найважчі роки війни двічі очолював головний оборонний холдинг країни і майже рік керував стратегічною промисловістю держави. Його шлях — від креслярської дошки в Харкові до міністерського кабінету і назад на завод — став одним із символів того, як нова генерація українських управлінців намагається будувати оборону країни в реальному часі.
Станом на літо 2026 року він залишив посаду генерального директора «Української оборонної промисловості». Попереду — нові виклики для галузі. Але досвід, який він накопичив, і зміни, які відбулися за ці роки, вже стали частиною фундаменту, на якому стоїть сучасна українська оборонка.
Харківський хлопчик, який колись розбирався в гусеницях і колісних формулах, залишив по собі не лише посади. Він залишив робочі лінії, модернізовані танки, нові контракти і досвід, який тепер мають використовувати ті, хто прийде після нього.
